П'ятниця, 23 червня 1882

О п'ятій ми з Лонстадт і Діною в Еміля Бастьєна, який нам позує. Я малюю його на маленькій дощечці номер 3 чи 4, здається.
Я малюю на власній палітрі Бастьєна, його фарбами, його пензлем, у його майстерні, і з його братом за натурника!..
Одне слово, це мрія й дитячі вибрики, забобони; маленька шведка хотіла торкнутися його палітри, я зберегла трохи його старої фарби, і рука в мене тремтіла, і ми сміялися!.. Брат говорить геть як Ґабріель... Щось проникливе й миле...
Цей сеанс, що тривав дві години, змушує нас спізнитися на вечір у Сорбонні, де пана де Бразза приймають у члени Географічного товариства. Це близький приятель Фітц-Джеймсів, він сам приходив принести нам квитки, але понад тисяча людей не змогла потрапити всередину, проте ми маємо терпіння слухати від дверей, і щойно засідання скінчилося, ми йдемо привітати тріумфатора й сказати «добридень» паням де Шаретт і Ґонто-Бірон; мама гадає, що мала де Шаретт без тями від Бразза, — можливо; їх виховували разом.
Зрештою, це дає нам честь лишатися в цьому славному колі й проходити крізь привілейовані двері.
Пані де Бразза, мати, стояла біля сина, обоє ладні зомліти; усе це лишає мене байдужою... Як на мене, краще добре виліплений ніс.

Примітки

П'єр Саворньян де Бразза (1852—1905) — італійсько-французький дослідник, який щойно повернувся зі своєї уславленої експедиції до Конго, з нагоди чого його й приймали до Географічного товариства.