Неділя, 11 червня 1882

Що ж, Ґабріель прийшов попрощатися в супроводі свого тата. Удвох вони нестерпні.
І Ґабріель іде, лишаючи в мені якийсь жаль... що я була трохи лиха з ним, можливо, недостатньо люб'язна з батьком... через його віллу... Одне слово, легкий сентиментальний неспокій...
Я доходжу навіть до того, що уявляю, ніби він у мене закоханий і боїться видатися мисливцем за моїм посагом... А втім, Аделіна, певно, сказала навпростець, що це неможливо. А оскільки він дуже розсудливий...
Як бачите, майже роман. І цілком можливо, що... Позавчора ми на п'ять хвилин лишилися самі, і він сказав мені, що я однаково не зможу завадити йому обожнювати мене. А втім, цього ніколи не бракує; ми бачимося двічі на рік, і в день від'їзду в моїй істоті є щось схоже на ніжність до... я кажу «істота», бо не знаю, чи це в серці, в душі, в голові, чи... деінде. Я роблю малюнок нашого вечора. Каролюс грає на гітарі, оточений промінням, жінки юрмляться навколо.
А цей Каролюс... Мені здається, що я вразила Ґабріеля своїм кокетуванням із великим митцем... Ґабріель про мене й не думає, він не виявив поспіху, прибувши, бо завітав до нас лише через десять днів після приїзду... Зрештою, облишмо це.

Примітки

Марі пише «guitaire» — її характерний варіант написання слова «guitare» (гітара).