Субота, 10 червня 1882

«Le Figaro» та «le Clairon» уславлюють наш обід —
Я йду до Тоні, де зображую Каролюса, а близько четвертої, маючи час хіба що перевдягти сукню, мчу на Салон, де застаю пань де Лямбертьє, Ґотеро та Луїзу Аббема, яка приходить уперше. Дуже задоволена моєю пастеллю, як і всі решта... Зрештою, ми відриваємося, щоб піти зовсім поруч, до пані де Жанзе, де грають комедію. Герцогиня там, її внучка теж. Пані Гавіні, [викреслено: Сент-Аман теж тут], мила й симпатична маленька графиня де Беарн, графиня де Бріє. Сент-Аман, дуже втішений бачити нас отак, виспівує мені хвалу. Учора він стільки говорив про мою грацію, мою вроду, мою вишуканість, мій шик, про той витончений спосіб, у який я приймаю в себе, що пані де Жанзе зустріла мене якнайособливіше. А втім, обидві сьогоднішні ранкові газети були бездоганні.
Графиня Дюко, дружина колишнього міністра, заїхала, виходячи від пані де Жанзе, лишити свої візитівки, — а втім, вона чарівно люб'язна.
Але доволі приємно було, що графиня Мультедо прийшла нас привітати, назвавшись, заїхавши до нас по виставі, близько шостої.
Сент-Аман тріумфує, і Аделіна дуже задоволена.
— Ось ви й добре влаштувалися, я це казав сьогодні вранці Дені.
— Так, дитино моя, доню кохана, — каже зі свого боку Сент-Аман, — ви в самому вирі, але стережіться розорених женихів. Вийти ви можете тільки за мільйони або за колосальне становище.
— Небезпеки немає. Я знаю, що мені потрібно.
Одне слово, гадаю, що після стількох мук я нарешті дійшла до цього омріяного щастя, і де ж? у Парижі!!
[замазано: І це] завдяки герцогині. Я не можу пояснити собі її добрість і увагу, якщо йдеться лише про дещицю милостині для сестер-жалібниць тощо, — тут немає чого непокоїтися. У неї, певно, є розорені женихи.
Цього я не боюся, відмовлю — та й по всьому. А втім, вона вже опікується двома-трьома багатими чужоземками в надії підновити деякі герби. Тож... Зізнаюся, це мене трохи приголомшує, у мене паморочиться голова від того, що я раптом здійснила мрії, политі стількома сльозами.
Обід утверджує нашу вітальню як місце аристократично-мистецьких зібрань. Мистецтва, передмістя Сен-Жермен, інтелект, література тощо. Знамениті чоловіки. Зрештою, чи це можливо. І якби я не боялася розвіяти чари, я сказала б, що я дуже щаслива.

Примітки

Луїза Аббема (1853—1927) — художниця й близька подруга Сари Бернар.