❦
Середа, 12 квітня 1882
Цей бідолашний батечко Костянтин, він страшенно нудьгуватиме, сам-один із похмурими паном і пані Поль. Та й він обожнює маму, присягається, що ніколи нікого, крім неї, не любив, — а втім, він завжди робив усе, щоб знову жити разом... А втім... Словом... Ось уже два роки це подружжя закоханих.Mercredi 12 avril 1882 Ce pauvre père Constantin, il va s’ennuyer horriblement, tout seul avec les lugubres M. et Mme Paul. Et puis il adore maman, il jure n’avoir jamais aimé qu’elle, du reste toujours il a tout fait pour revire ensemble... Du reste... Bref,.. C’est depuis deux ans un ménage d’amoureux.
Мама добра, хоч і прискіплива та охайна, а він чарівний, любʼязний, веселий чоловік, хоч і егоїст та різкий. Загалом мене зворушує ця пізня злагода, і мені шкода цього бідолашного чоловіка, що поїхав сам-один.
Maman est bonne quoique tracassière et propre et un homme charmant, aimable, drôle quoiqu’égoïste et cassant. En somme je suis attendrie de cet accord tardif et ce pauvre homme parti tout seul me fait de la peine.
Ось він тут лише пʼять хвилин, а служба вже його вимагає; що ж до мами, то вона не може лишити мене саму, — це було гаразд, коли її зобовʼязував до того процес, але отак поїхати й лишити мене за кордоном із тіткою, після вже таких довгих відлучок. А я, ви ж легко здогадуєтеся, не можу поїхати й поховати себе там.
Voilà cinq minutes qu’il est ici et son service le réclame, quant à maman elle ne peut pas me laisser seule, c’était bon quand le procès l’y obligeait, mais comme cela s’en aller et me laisser à l’étranger avec ma tante, après de si longues absences déjà. Et moi vous devinez bien que je ne peux pas aller m’enterrer là-bas.
Саме цього цей чудовий татусь не хоче зрозуміти. Це навіть украй дивно, бо ж зрештою найбідніші батьки йдуть на жертви, щоб вивозити у світ своїх дорослих доньок, а він, якби я лиш захотіла, дозволив би мені жити в пустці з дрібкою Полтави й двома місяцями подорожей на рік. А казати йому про інтелектуальні потреби, про товариство, про Париж — марно. Тож я ніколи не посилалася ні на що, окрім необхідності вивозити доньку у світ, щоб видати заміж, — це він розуміє, але щоб порушити свої плани сільського життя — ні.
C’est ce que cet excellent papa ne veut pas comprendre. C’est tout à fait étonnant même car enfin les parents les plus pauvres font des sacrifices pour promener leurs filles majeures et lui si je le voulais seulement me laisserait vivre dans le désert avec un peu de Poltava et deux mois de voyages par an. Quant à lui parler de besoins intellectuels, de société, de Paris, inutile. Aussi je n’ai jamais invoqué que la nécessité de faire sortir sa fille pour la marier, il comprend cela mais quant à déranger ses plans de vie rurale, non.
Словом... усі ці люди милі, але вони мені набридають.
Bref... tous ces gens là sont gentils mais ils m’ennuient.