❦
Вівторок, 11 квітня 1882
Мені снилася моя флорентійська мати в сльозах, і я її втішала.Mardi 11 avril 1882 J’ai rêvé de ma mère florentine en larmes et je la consolais.
Тато нарешті поїхав; ми всі та його сестри проводжали його аж до Монако, повертаємося екіпажем новою дорогою. Потяга не було, а я не хотіла заходити до зали й бачити Лардереля.
Papa est enfin parti, nous toutes et ses sœurs sommes allées le reconduire jusqu’à Monaco, nous en revenons en voiture par la nouvelle route. Il n’y avait pas de train et je ne voulais pas entrer dans la salle et voir Larderel.
Дорогою пані Елен питає мене про Антонеллі, і, обурена її лукавим виглядом, я заходилася кричати, що ніколи, ніколи, ніколи ця істота мені не подобалася. І це правда, Боже мій, це правда. Натомість я розповідаю про Лардереля, це забирає понад годину...
Tout en voyageant Mme Hélène me demande des nouvelles d’Antonelli et outrée de son air malicieux je me suis mise à crier que jamais, jamais, jamais cet être ne m’a plu. Et c’est vrai mon Dieu, c’est vrai. En revanche je raconte Larderel, cela prend plus d’une heure...
А тепер, коли минуло пʼять років, коли все, що могло ображати, стерлося часом... Пʼять років, пʼять років! Так от, запевняю вас, що це напахчений і втішний спогад і що квіти, бонбоньєрки, серенади Неаполя цілком варті цих чотирьох років малярства й політики...
Et maintenant que cinq années se sont passées, que ce qui pouvait être blessant et effacé par le temps... Cinq ans, cinq ans ! Eh bien je vous assure que c’est un souvenir parfumé et amusant et que les fleurs, les bonbonnières, les sérénades de Naples valent bien ces quatre années de peinture et de politique...
І моя люба флорентійська родина. Хіба ж я можу ображатися на безум цього пропащого чоловіка, більш ніж наполовину збитого з пуття, коли його граційна, елегантна й симпатична родина була така чарівна! Та певно ж, як були б усі щасливі прилаштувати цього страшного й обтяжливого Олександра.
Et ma chère famille de Florence. Est-ce que je puis me vexer de la folie de cet homme perdu, plus qu’à moitié égaré quand sa gracieuse élégante et sympathique famille était si charmante ! Je crois bien, on serait si heureux de caser ce terrible et gênant Alexandre.
Маркуар сказав, що його мати була така щаслива, гадаючи, ніби він залицяється до молодої дівчини... І всі, окрім цього ідіота, ба навіть і він сам, якби я була менше дитиною.
Marcuard a dit que sa mère était si heureuse en croyant qu’il faisait la cour à une jeune fille... Et tout le monde excepté cet idiot, et même lui si j’avais été moins une enfant.
Я ні про що не шкодую, ні про що, ні про що. Якби я вийшла заміж, це було б жахливо.
Je ne regrette rien, rien, rien. Si je m’étais mariée ça aurait été épouvantable.
Тільки ось задум: поїхати до Єрусалима зробити картину, що не йде мені з голови, і повернутися до Неаполя на Карнавал, і три тижні втішатися балконами, прогулянками, гітарами... О Італіє, о Неаполю, о квіти! О млосні погляди, о замкові щілини! О Лардерелю, о все!
Seulement voici le projet, aller à Jérusalem faire le tableau qui me tient la tête et revenir à Naples vers le Carnaval et pendant trois semaines s’en donner des balcons, des promenades, des guitaires... Ô Italie, ô Naples, ô fleurs ! 0 œillades , ô trous de serrures ! Ô Larderel, ô tout !
І я знайду іншого, ба навіть двох, а може, того ж самого, і готель «Лувр», прусський принц, Дьонгоф, кучер Шарль, о Кьяя, о Опера! О напахчені вечори, о шум хвиль, що зливається зі звуком мандолін, хрипкі голоси вуличних співаків, небесні мелодії, нічна тиша, поезія, мрія, щастя, кохання, небо. І далеко від Палати депутатів, від бульварів і малярства. О юносте, о життя!
Et j’en trouverai un autre et meme deux et peut-etre le meme et l’hotel du Louvre, prince de Prusse, Doenhoff, le cocher Charles, o Chiaja, o Opera ! O soirs parfumes, o bruits des vagues se confondant avec le son des mandolines, voix eraillees de chanteurs ambulants, melodies celestes, silence de la nuit, poesie, reve, bonheur, amour, ciel. Et loin de la Chambre des deputes, des boulevards et des peintures. O jeunesse, o vie !