Субота, 1 квітня 1882

Олександр тут, він їздив до Парижа в грошових справах із незрівнянним Жоржем, а сюди приїхав у грошових справах з Етьєном. От щасливчик. Діна лишилася у своїй кімнаті через ту історію з листами, які вона писала батькові і в яких можна було прочитати, що Олександр злодій тощо. Ці листи її любий батечко передав Олександрові. Та все це мене дратує. Я волію говорити про веселішого Олександра, того, з Неаполя; ми бачили його вчора на вокзалі, бо я їздила до Монако робити начерки й виграти 160 франків. Він від'їжджав до Парижа; а втім, ми ніколи не вітаємося. Однаково це нагадало мені Неаполь, елегантне, італійське життя... Це чарівно, і ось задум подорожі на грудень: Іспанія, Марокко, Туніс і Неаполь на Карнавал. Тоні хотів поїхати до Марокко, задум одразу обмірковують між Божидаром, мною й Савіном, а коли все добре уладнано, я хочу їхати до Єрусалима. Сьогодні ввечері через Олександра родина вечеряє вдома, але трохи холодний вечір усе ж закінчується шляхетною грою в каламбури з хвостиками. Bojidar-n/ca; Dina-mythe, Mari-veau d'age.
Розлючений Божидар відбиває: Sarah-gosse, Babanine-tat. Я лягаю спати, кричачи крізь двері: Bojidar-brisseau, Bojidar-thur. А коли Bojidar-tifice лягає, то Rosal/e-llumination снує між двома кімнатами з Romanoff-a la coque, Alexis-vitalisation, Sarah-tapoil, Bojidar-gneux, Felicie-tation. Bashkirseff-ichez moi la paix.
Я сяк-так закінчила свою картину, Божидар малює мені жахливі пейзажі, а я бавлюся, навчаючи хлопчаків і свою маленьку модель дурниць, які вони йому потім переказують. Оскільки він розповів нам про Сару... треба вам сказати, що ми діймали його, щоб він розповів нам, як там із Сариними любощами, і виявляється, що одного разу в неї стався напад сліз у її гардеробній наодинці з Божидаром, а він, замість скористатися волею піднесеної артистки, перелякався, гадаючи, що це нервовий напад, і поквапився гукнути Фелісі, вірну покоївку. Ми вхопилися за це, і відтепер це зватиметься не інакше як «гукати Фелісі», так само як ощасливленого смертного слід звати не інакше як «офіцер» — через іншу приказку.
Скажімо до речі, що славетна Сара телеграфувала, палко подякувавши, але не прийнявши. Раз вона не приймає, ми могли б перебратися на нашу віллу, але я не хочу, тут набагато веселіше: можна гуляти в заплямованій фарбами сукні, співати на вулиці, чіплятися за вози і йти, мов за процесією, услід екіпажам панів Морга й Кустана (див. тогочасний «Триболе»); учора ми вдали, ніби маємо це за громадянський похорон, і, скинувши капелюхи, йшли услід десять хвилин (довідка для тих, хто читатиме мене за п'ятдесят років). Марке на одному бурхливому засіданні вимовив слово, схоже на його ім'я, яке відтоді й замінило це немилозвучне слово. А щодо пана Кустана — то, здається, перш ніж стати міністром внутрішніх справ, він очолював підприємство з насосів... не пожежних.

Примітки

Каламбур: «pompes funèbres» — похоронне бюро, тоді як «pompes à incendie» — пожежні насоси; Марі натякає на минуле міністра, граючи на двозначності слова «pompes».