Неділя, 5 березня 1882

Я повернулася до Монако, щоб знову послухати Фора, а так не виходжу, працюючи весь час. Божидар малює поруч зі мною, увечері теж.
Тато знайшов у Монако небожа, пана Савіна, який за два дні щойно програв 125 тисяч франків.
Він днями снідав у нас, маючи ще багато грошей, а сьогодні геть обчищений, та, здається, він дуже багатий. Це високий білявий молодик, доволі вродливий, з найкращого товариства, наскільки я могла побачити. На нас із Діною, а надто на мене, він справив дивний вплив, сама достоту не знаю який, але це дивне враження.
Мені слід було б лишитися тут ще на два місяці, а то й більше; стільки всього треба зробити!.. І передусім виявляється, що, навіть не шукаючи, я маю тепер три чи чотири речі, які треба зробити. І подумати тільки, що я змарнувала місяць... Ні! краще не казати, це накликає лихо... я хотіла була сказати, що з кожним днем я бачу далі... Тобто на початках я нічого не бачила, а тепер нарешті... я бачу природу інакше, я починаю... словом, я відчуваю. Ах! ні.