❦
Понеділок, 27 лютого 1882
Після тисячі вагань я прорвала своє полотно. Хлопчаки не позували, і, складаючи ці невдачі на карб своєї нездатності, я все починала б наново і зрештою... Дуже добре; ці жахливі чудовиська вовтузилися, реготали, галасували, билися... Словом, я просто роблю етюд, щоб мене більше не катували картини; усе, за що я бралася, за двадцять чотири години ставало шаблоном, чи романсом, чи банальщиною, чи незграбністю, чи претензійністю, після того як спершу дуже мені подобалося... А втім, краще робити прості етюди, я в такому переломному періоді (що це за французька!)# Lundi 27 février 1882
Така принижена своєю меншовартістю, така збентежена Брезло, що в мене опускаються руки. І скільки змарновано часу — Біарріц, хвороба, і вже місяць тут!! Якби ж я не ганялася, мов дурепа, за картинами, чи радше якби мене не приголомшили наполовину ті кілька рядків Вольфа... Є лише один спосіб знову стати на ноги — привезти речі, які визнають дуже добрими, але ось...
Si humiliee de mon inferiorite, si troublee par Breslau que j'ai les bras coupes. Et que de temps perdu, Biarritz, la maladie, et un mois deja ici !! Si je n'avais couru comme une sotte apres les tableaux ou plutot si je n'avais pas ete moitie assommee par les quelques lignes de Wolff... Il n'y a qu'un moyen de me remettre sur pieds, c'est rapporter des choses qu'on trouvera tres bien, mais voila ...