Четвер, 23 лютого 1882

І Божидар із Діною танцюють, і Барнола, який учора снідав з нами, танцював, і хлопчаки, що позують, починають танцювати, коли я це наспівую. Ах! який гарний вечір! Ми набилися у фіакр, якому Поль зі своїм спокійним виглядом наказав їхати на російський цвинтар, але довелося спинитися, щоб послухати добродія, який, видершись на порожню трибуну, виголошував промову, як у Палаті; я перебила його з нашого фіакра, його змусили повторити на біс, і добродія понесли тріумфально. Хіба ж я знаю, хто це. І хіба хто міг би запідозрити, що ця безладна ватага — то ми!

А головне, що вдень був екіпаж із такими самими доміно в горошок, і люди, які почують, що ті накоїли ввечері!