❦
Понеділок, 30 січня 1882
Те, що я казала в суботу, стосувалося балу, на якому головувала Королева в готелі «Континенталь» на користь бретонських рятувальників. Мені спало на думку поїхати туди в останню мить; ми не були патронесами, а отже, нас не пустили до закритої вітальні. Я поїхала через чверть години.Lundi 30 janvier 1882 Ce que j’en ai dit samedi c’est à propos du bal que la Reine a présidé à l’hôtel Continental au profit des sauveteurs bretons. J’ai eu l’idée d’y aller au dernier moment, nous n’étions pas patronnesses et par conséquent pas admises dans le salon réservé. Je suis partie au bout d’un quart d’heure. Géry et Gavini avaient passé la soirée chez nous, Melissano, Caracciolo et Alexis aussi. C’est décidément à la villa Géry que nous irons à Nice.
А субота в мене була гарна: Бастьєн, якого я бачила напередодні на балу, прийшов і пробув понад годину. Я показала йому деякі свої роботи, і він дав поради з суворістю, яка мені лестила. До того ж він сказав, що я дивовижно обдарована, і це не скидалося на любʼязність, тож мене на мить охопила така бурхлива радість, що я ладна була схопити маленького чоловічка за голову й розцілувати. Уже добре те, що я це від нього почула; він дав ті самі поради, що Тоні й Жюліан, сказав те саме — а втім, хіба він не учень пана Кабанеля, а Брезло хіба не учениця Тоні? У кожного свій темперамент, але щодо граматики Мистецтва завжди доведеться шукати в тих, кого звуть класиками.
Quant a samedi j’ai eu une bonne journee, Bastien que j’avais vu au bal la veille est venu et il reste plus d’une heure. Je lui ai montre des choses de moi et il a donne des conseils avec une severite flatteuse. Du reste il a dit que je suis merveilleusement douee, cela n’avait pas l’air d’une complaisance, ainsi j’ai eu un instant de joie si violente que j’etais sur le point de saisir le petit bonhomme par la tete et a l’embrasser. C’est deja bien aise de l’avoir entendu, il a donne les memes conseils que Tony et Julian, dit les memes choses, du reste n’est-il pas eleve de M. Cabanel et Breslau n’est-elle pas eleve de Tony ? chacun a son propre temperament mais quand a la grammaire de l’Art il faudra toujours chercher par chez ce que l’on nomme les classiques.
Ні Бастьєн, ні будь-хто інший не можуть навчити своїх якостей: учишся лише тому, чого можна навчитися, решта залежить від самого себе. Прийшла пані де Перонне, і я провела добрих чверть [години] між цією видатною жінкою й цим великим митцем, перед своїм каміном, а потім під пальмою, надимаючись марнославством і втіхою. Не зупинятимуся на інших візитах, які лишила в офіційній вітальні.
Bastien ni aucun autre ne peuvent enseigner leurs qualités, on n’apprend que ce qui s’apprend, le reste dépend de soi. Mme de Peyronney est arrivée et j’ai passé un bon quart [d’heure] entre cette femme supérieure et ce grand artiste, devant ma cheminée et puis sous le palmier, me gonflant de vanité et de plaisir. Je ne m’occuperai pas des autres visites que j’ai laissées au salon officiel.
Ми виїхали о восьмій вечора — Поль, Ніні, Діна, я, Розалі, Базиль і Коко. Вілла — усе, як треба, просто серед полів, і заледве за десять хвилин від набережної Англійців; тераса, сади, великий зручний будинок. Ми застаємо все приготованим, з управителем паном Пекулем і букетами. облаштовувати дім — суцільна розвага, повз нас проходить трамвай, тобто проходить повз наш великий сад, що оточує віллу; словом, я не обрала б нічого кращого для роботи, я не бачу тієї Ніцци, що мені осоружна. Люди тут вельми привітні, вони бачать стільки чужинців, що дають їм заробіток і яким треба догоджати. Сьогодні ввечері я проїхалася трамваєм, і це мене зачарувало. Це французька веселість, змішана з італійською, та без паризького простацтва. Як я пишу Жюліанові, тут так само зручно, як у Парижі, і так само мальовничо, як у Гранаді. За пʼять хвилин від набережної Англійців знайдеш костюми, лахміття, типажі — і все це такого тону! Навіщо їхати до Іспанії! О Ніццо, о Середземне море, о краю мій любий, що завдав мені стількох страждань. О мої перші радощі й мої найбільші жалі, о моє дитинство, мої амбіції, мої принади, Башта, замок Дивовижного. І Саетоне, Фіулулу, Даніс. Хоч би що я робила, він завжди буде там — початок усього. І поруч зі стражданнями, що зчорнили мої шістнадцять років, завжди будуть спогади ранньої юності, які — мов найкращі квіти життя. Я божеволію від щастя бути тут. Це той край, який любиш попри Італію, попри Рим, попри Іспанію. Я тут виросла, це майже моя батьківщина, і хоч я й учепилася за Париж, шукаючи там собі місця, через ці роки, прожиті в Ніцці, я завжди сюди повертатимуся. До того ж тут чудово! Памʼятаю своє потаємне розчарування, коли я побачила Неаполь, — а все тому, що Ніцца така дивовижна, що тебе вже нічим не здивуєш.
Nous sommes partis a huit heures du soir, Paul, Nini, Dina, moi, Rosalie, Basile et Coco. La villa est tout ce qu’il faut, en pleine campagne, et à dix minutes à peine de la promenade des Anglais; une terrasse, des jardins, une grande maison confortable. Nous trouvons tout préparé et gérant M. Pecoule, avec des bouquets. pour installer la maison c’est tout amusement, le tramway passe devant, c’est-à-dire qu’il passe devant notre grand jardin qui entoure la villa, enfin je n’aurais rien choisi de mieux pour travailler, je ne vois pas le Nice qui m’est odieux. La population est tout affable, ils voient tant d’étrangers qui les font vivres auxquels il faut plaire. J’ai fait ce soir une course en tramway qui m’a enchantée. C’est la gaieté française mélangée d’Italie et moins le genre canaille de Paris. Comme je l’écris à Julian c’est aussi commode que Paris, aussi pittoresque que Grenade. A cinq minutes de la promenade des Anglais on trouve des costumes, des guenilles, des types et tout cela d’un ton ! Pourquoi aller en Espagne ! Ô Nice, ô Méditerranée, ô mon pays aimé qui m’a fait tant souffrir. Ô mes premières joies et mes plus gros chagrins, ô mon enfance, mes ambitions, mes grâces, la Tour, le château du Surprenant. Et Saëtone, Fiouloulou, Danis. J’aurai beau faire, il sera toujours là le commencement de tout. Et à côté des souffrances qui ont noirci mes seize ans il y aura toujours les souvenirs de la première jeunesse qui sont comme les plus belles fleurs de la vie. Je suis folle d’être ici. C’est le pays que l’on aime malgré l’Italie, malgré Rome, malgré l’Espagne. J’ai grandi ici, c’est presque ma patrie et si je me suis cramponnée à Paris en cherchant à m’y faire une place ces années passées à Nice font que j’y reviendrai toujours. C’est magnifique du reste ! Je me rappelle mon secret desappointement en voyant Naples, c’est que Nice est si admirable qu’on est préparé à tout.
А ще — моєї родини тут нема, ніхто не свариться, ми на селі, усім весело, я не бачу свого лікаря і збираюся працювати. Я привезла мольберт із корбою і штуковину для пленеру. Ми не показуватимемося, бо мені це знадобилося б хіба щоб повалити Тютчеву. Та й приїхала я працювати, мені треба побачити Карнавал для моєї картини — картини, що не йде мені з голови і яку я зроблю для наступного Салону.
Et puis ma famille n’est pas là, personne ne se querelle, nous sommes à la campagne, on est gai, je ne vois pas mon médecin et je vais travailler. J’ai apporté un chevalet à manivelle et un machin pour la campagne. Nous ne nous montrerons pas car je ne le pourrai que pour renverser la Tutcheff. Et puis je suis venue pour travailler, il me faut voir le Carnaval pour mon tableau, un tableau qui me tient la tête et que je ferai pour le Salon prochain.