Субота, 28 січня 1882

[Замазано: Найбільше до думки про те, що я обрала б блищати] там в очах Кассаньяка. Саме через це я хотіла б ходити на вечори Королеви й бувати всюди, де головує ця цнотлива володарка, бо він її друг, і там я маю нагоду його зустріти.
І тоді ці дрібні злигодні, ці жалі враженого самолюбства ускладнюються невдоволенням серця... Ось уже добрих п'ять із половиною років, як я вперше його побачила... бульвар Османа, № 2, на другому поверсі в Музе; я бачу вітальню, меблі, напівопущені від спеки штори, себе, що сидить на канапі біля вікна, і його навпроти на стільці... Та ви скажете — потім же був Лардереї... Це абсолютно ніщо, заледве хмаринка, що пропливає; мене захопило з першого ж разу, і захопило міцно, хіба що я помиляюся... Бо, можливо, я себе тішу ілюзією, я вигадала це почуття, розвинула його, влаштувала й звикла до нього.