❦
Пʼятниця, 13 січня 1882 — 1 січня
Я не дуже задоволена, хоч усе пройшло так, як і передбачалося. Я хотіла б добірнішого товариства, хотіла б, щоб це було щось більше, ніж гарненький вечір, влаштований славними росіянами, які заледве знали половину своїх гостей. Звідси певна ніяковість; іншим разом буде вже краще... А ще я хотіла б нашого послаVendredi 13 janvier 1882 - 1er janvier Je ne suis pas très contente bien que tout se soit passé selon les prévisions. J’aurais voulu un monde plus châtié, j’aurais voulu que cela fut autre chose qu’une jolie soirée donnée par de braves russes qui connaissaient à peine la moitié de leurs invités. De là une certaine gêne, les autres fois ce sera déjà mieux... Et puis moi j’aurais voulu notre ambassadeur et tout ce qu’il y a de haut et de grand...
Натомість... Обидва Коклени були чудові, а вітальня являла собою чарівне видовище, безліч гарненьких жінок, передусім прегарне тріо — пані де Реверсо, донька Жанвʼє де ла Мотта, Тувнель і де Жоллі. Графиня Кесслер, а втім, майже всі вродливі... І, зрештою, як каже Тоні, який, утім, не зʼявився, як і Жюліан, — пристойні гості. Матінка Ґавіні була в захваті, вона запросила своїх друзів і врешті танцювала, слово честі, і навіть вальсувала з графом Платером.
Au lieu de cela... Les deux Coquelin ont été superbes et le salon présentait un coup d’œil charmant, une quantité de jolies femmes, d’abord le ravissant trio Mmes de Reverseaux, fille de Janvier de la Motte, Thouvenel et de Jolly. La comtesse Kessler, presque toutes belles du reste... Et somme toute comme dit Tony, qui n’est pas plus venu que Julian, des invités convenables. La mère Gavini était ravie, elle avait invité ses amis et a fini par danser, parole d’honneur et même valser avec le comte Plater.
А старий Ґавіні переслідував нас із Ґабріелем, і закладаюся, що він гадає, ніби це може скластися, і порадить старому Жері підштовхнути до цього. Старий Жері мене обожнює, а з сином ми майже не розлучаємося — рівно настільки, щоб це було пристойно. Спершу був обід. Граф Юровський, шваґер невинної Ізабелли, Ґавіні, Жері, Морґан, Сент-Аман, княгиня і Божидар. Усього шістнадцять осіб.
Quant au père Gavini il nous poursuivait Gabriel et moi et je parie qu’il croit que ça peut se faire et qu’il conseillera au père Géry d’y pousser. Le père Géry m’adore, quant au fils nous nous quittons fort peu, juste assez pour que ce soit convenable. Il y a eu dîner d’abord. Comte Jurowski beau-frère de l’innocente Isabelle, les Gavini, les Géry, Morgan, Saint Amand, la princesse et Bojidar. En tout seize personnes.
З Кокленами були дуже любʼязні, вони не нарікатимуть на нашу міщанськість. Я взяла старшого під руку, щоб піти до буфету, — ми ж митці, чи не так?
On a été très aimable avec les Coquelin, ils ne se plaindront pas de notre bourgeoisie. J’ai donné le bras à l’aîné pour aller au buffet, nous sommes artistes n’est-ce pas ?
Діна, Поль, сама не знаю хто й що — уже ніхто не знав, хто вестиме. Божидар пішов невдоволений. Словом, була мить безладу, від якої мене пройняв дуже неприємний холодок, і я пішла й сіла з Ґабріелем на диван у майстерні, ще прикрашеному привезеними з Іспанії тканинами й освітленому рожевими свічками та лампою, що кидала там чарівне напівсвітло. А цей мерзенний Ґавіні знову розшукав нас там; я добре знаю, що він переконається, ніби Ґабріель — мій вибір. А я клопочуся Кокленом і, гадаю, мені вдається встановити якийсь приязний звʼязок.
Dina, Paul, je ne sais qui quoi, on ne savait plus qui allait conduire. Bojidar est parti mecontent. Enfin il y a eu un moment de désarroi qui m’a jetée dans un froid bien désagréable et je suis allée m’asseoir avec Gabriel sur le divan de l’atelier encore embelli par les étoffes rapportées d’Espagne, et éclairé par des bougies roses et une lampe qui jetait là un demi-jour charmant. Eh bien cet abominable Gavini est encore venu nous trouver là, je sais bien qu’il va être convaincu que Gabriel est mon choix. Moi je m’occupe de Coquelin et je crois que j’arrive à établir un certain courant sympathique.
Ах! А ще, як митець, — брат Бастьєна, його теж не було. Брат — це вже хоч щось, а в четвер ми йдемо до справжнього з Картрайт і Жоржем Бертраном... Торік він написав чудову, зворушливу картину під назвою «Прапор». Я оцінила її у своїй колонці, і він прислав мені кілька дуже любʼязних слів. Я послала йому запрошення «від П. Ореля». Знайомить мене з ним Поллак. Кумедно: він робить мені великі компліменти, бо, хоч я й ховала їх, Діна показала декому певні мої етюди. Карʼє-Беллез танув у мене на очах і, дивлячись на мене під кінець, був геть розчулений і сентиментальний, наполягаючи на жорстокості девізу Gloriae Cupiditas.1
Ah ! Et puis comme artiste, le frère de Bastien encore absent. Le frère c’est toujours ça et jeudi nous allons chez le vrai avec la Cartwright et Georges Bertrand... L’année dernière il a fait un admirable, un émouvant tableau intitulé « Le drapeau ». Je l’ai apprécié dans ma chronique et il m’a envoyé quelques mots très aimables. Je lui ai envoyé une invitation « de la part de P. Orell ». C’est Pollack qui me le présente. C’est amusant, il me fait de grands compliments car bien que je les eusse cachées Dina a montré certaines études à qui de droit. Carrier-Belleuse fondait sous mes yeux et en me regardant vers la fin il était tout ramolli et sentimental en insistant sur la cruauté de la devise Gloriae Cupiditas.
Ось хлопець, здатний дуже закохатися, можливо, він уже й закоханий, але це мине: він добре бачить, що Gloriae Cupiditas — і нічого більше.
Voilà un garçon capable de devenir très amoureux, il l’est peut-être déjà mais ça passera, il voit bien que Gloriae Cupiditas et rien d’autre.
Вечеряли о третій, Ґабріель праворуч від мене, Водзінський, Вільвʼєй. Лишалося ще близько шістдесятьох осіб. Ніні була чарівна, гарненька, з розкішними плечима, у дуже гарній сукні, як і Діна, мама й тітка.
On a soupé à trois heures, Gabriel à ma droite, Wodzinski, Villevieille. Il restait encore près de soixante personnes. Nini était charmante, jolie, des épaules magnifiques, une très belle robe ainsi que Dina, maman et ma tante.
На мені була сукня, пошита разом мною й Дусе, — майже точне відтворення «Розбитого глека» Ґреза2. Волосся, що ніби розлітається, скручене в невеличкий шиньйон доволі високо на потилиці. Велика гірлянда бенгальських троянд, що губиться в спідниці, обсипаючись пелюстками. Уся плісована й коротка спідниця з шовкового мусліну. Ліф із чудового атласу, шнурований спереду, дуже широкий, що збирається складками на талії, без мисика, фіш, завʼязаний навскіс. Друга спідниця з мусліну на атласній підкладці, відкрита спереду й підібрана відворотами, утворюючи паньє, одне з яких повне троянд; ця друга спідниця утворює невеликий шлейф, вишитий трояндами зсередини. Вигляд у мене був чарівний, а осоружний недо-Потен тинявся, мов тінь, і ловив мене, щоб я не танцювала.
Je portais une robe faite par Doucet et moi de compagnie, la reproduction presque fidèle de la Cruche cassée de Greuze. Des cheveux qui s’envolent tordus en un petit chignon assez haut sur la nuque. Un grand cordon de roses du Bengale allant se perdre dans la jupe en s’effeuillant. Jupe toute plissée et courte en mousseline de soie. Corsage de satin merveilleux, lacé devant, très large, faisant des plis sur la taille, sans pointe, fichu noué de travers. Seconde jupe de mouseline doublée de satin, ouverte devant et retroussée en revers formant paniers, dont l’un rempli de roses, cette seconde jupe faisant une petite traine brodée de roses intérieurement. J’avais une mine charmante et le sous-Potain odieux qui se promenait comme une ombre et m’attrapait pour que je ne danse pas.
Під кінець я закохана в Ґабріеля. Він, Меліссано, Алексіс та інші лишаються до пʼятої. Я засинаю, наполегливо думаючи про цей наш піврічний флірт, бо бачимося ми навряд чи більш як двічі на рік, і сьогодні ввечері після вечері, а може, навіть і раніше, під час вставання вставання, потім передує котильйону... сама не знаю що... Наче проїздом через Берлін, справжні дівочі думки... кинутися в обійми... тобто вийти заміж... вбачаючи в цьому лише свободу поїхати самим удвох будь-куди. Уявіть собі це. Ми разів двадцять освідчувалися одне одному жартома, а сьогодні ввечері я кажу йому, що про нього думаю: бездоганний, добре вихований, чарівний, маленький дипломат, але нікчемний, порожній, пустий, усередині нічого. І все сміючись. І попри це — бажання поїхати з ним, і всі міркування про статок, про дім зникають перед цією дитячою примхою.
Vers la fin je suis amoureuse de Gabriel. Lui, Melissano, Alexis, d’autres restent la jusqu’a cinq heures. Je m’endors en pensant fortement à ce flirt biennal, car nous ne nous voyons guère que deux fois l’an et ce soir après souper et peut-être même avant, pendant le lever lever puis précédé du Cotillon... je ne sais quoi... Comme en passant par Berlin, de vraies pensées de jeune fille... me jeter dans les bras... c’est-à-dire me marier... ne voyant là que la liberté de s’en aller tous seuls n’importe où. Vous voyez ça d’ici. Nous nous sommes fait vingt fois des déclarations pour rire et ce soir je lui dis ce que j’en pense; parfait, bien élevé, charmant, petit diplomate, mais nul, vide, creux, rien là. En riant toujours. Et malgré cela une envie de m’en aller avec lui, toutes les considérations de fortune, de maison disparues devant ce caprice d’enfant.
Та такі речі в мене не тривають довго; сьогодні вранці це здається далеким, дурним і навіть неприємним... А вчора, на хвилину, обоє серйозні, він узяв мою руку й щиро її поцілував... І в цьому чарівному світлі майстерні: рука моя була оголена, мене на мить охопило юнацьке хвилювання, що мусило надати дитячий відтінок каскадам моїх звичних розмов із цим двадцятисемирічним архангелом — як у Le monde où lʼon sʼennuie Пайєрона,3 нерозбірливо божевільна бачити себе маленькою дівчинкою після слів Руає, Артура, я вже й не памʼятаю достоту.
Mais ces choses-là ne durent pas chez moi, ce matin cela paraît lointain et bête et même désagréable... Et hier, pendant une minute, sérieux tous les deux, il prit ma main et la baisa d’un air sincère... Et avec le jour ravissant de l’atelier: Ma main était nue, j’eus un instant de trouble juvénile qui a du donner une teinte enfantine en cascades de mes conversations habituelles avec cet archange de vingt-sept ans comme lorsque dans « le monde où l’on s’ennuie du “Pailleron” illisible folle se voir petite fille après les paroles de Royer, d’Arthur, je ne sais plus au juste.
Мама, як завжди, така незграбна: вона ходила до Сент-Амана, щоб доручити йому роздати запрошення його друзям... Так роблять, але не так... Безліч таких речей мене ображає, я через це три дні ходила похмура.
Maman est si maladroite toujours, elle a été chez Saint Amand pour le charger de distribuer des invitations à ses amis... Cela se fait mais pas ainsi... Ce sont tant de choses qui me froissent, j’en suis restée assombrie pendant trois jours.
Коклен-молодший приходив по свій рукопис. Він невідпорно комічний.
Coquelin cadet est venu chercher son manuscrit. Il est irrésistiblement comique.
Меліссано на вечері.
Melissano à dîner.
Примітки
Лат. Gloriae Cupiditas — «Жага Слави», особистий девіз Марі, винесений на титул цього зошита. ↩
Картина Ґреза «Розбитий глек» (Лувр): дівчина з розбитим глечиком — традиційна емблема втраченої невинності. ↩
«Le monde où lʼon sʼennuie» («Світ, у якому нудьгують») — комедія Едуара Пайєрона (1881), сатира на салонне товариство. ↩