❦
Неділя, 18 грудня 1881
Гості цілий день. Ґавіні, де Мофра, пан і пані Ґайяр, Тюркан.Dimanche 18 décembre 1881 Du monde toute la journée. Gavini, de Maufras, M. et Mme Gaillard, Turquan.
Усі захоплюються моїми іспанськими етюдами. Мофра падає перед ними навколішки, заплющує одне око й дивиться другим крізь монокль із чорним склом, наче проти сонця. А втім, він божевільний. Кажуть, він встає вночі, садить дружину за фортепіано й танцює зі служницею. У нього шістнадцятирічна донька, і ці дві бідолашні жінки геть отупіли від його витівок.
On admire mes études d’Espagne. Maufras se met à genoux devant, ferme un œil et regarde avec l’autre à travers un monocle à verre noir comme contre le soleil. Du reste c’est un fou. Il paraît qu’il se lève la nuit, met sa femme au piano et danse avec la bonne. Il a une fille de seize ans et ces deux pauvres femmes sont tout abruties par ses excentricités.
Алексіс вечеряє з нами, і Жюліан, який приходить близько девʼятої, застає його навпроти мене, дуже гарну. Ви ж знаєте, що він вважає, ніби Алексіс закоханий у мене, а я з ним фліртую. Може, так колись і було, кілька днів, але тепер бідолашний Алексіс відвів мене вбік і цілу годину, нашіптуючи на вухо, умовляв мене берегтися, щоб моя родина не хвилювалася... Як, ви, у якої є все на світі, як ви можете ставити під загрозу таке прекрасне існування недбальством, необачністю, безумством! тощо. Потім поцілунок у руку й клятва братньої любові.
Alexis dîne avec nous et Julian qui arrive vers neuf heures le trouve en face de moi très en beauté. Vous savez qu’il croit qu’Alexis est amoureux de moi et que je flirte avec lui. Ça a peut-être été il y a longtemps et pendant quelques jours mais à présent le pauvre Alexis m’a prise à part et m’a exortée pendant une heure à me soigner, dans le tuyau de l’oreille, pour que ma famille ne soit pas inquiète... Comment, vous qui avez tout au monde, comment pouvez-vous compromettre une si belle existence par incurie, par imprudence, par folie ! etc. Puis baiser sur la main et serment d’amour fraternel.
А Жюліан розповідає мені, що Брезло принесла йому ескізи й начерки і що там є справді чудові речі. Він запевняє й присягається, що як добра художниця я легко її побʼю, але що ці малюнки незвичайні і що я божевільна, коли не слухаю його, — а він уже три роки каже мені компонувати будь-що й будь-як, аби щодня; запамʼятовувати враження, занотовувати їх там-таки, а потім малювати.
Quant à Julian il me raconte que Breslau lui a apporté des esquisses et des croquis et qu’il y a là des choses vraiment remarquables. Il affirme et jure que bon peintre je la battrai facilement mais que ces dessins sont extraordinaires et que je suis folle de ne pas l’écouter, lui qui depuis trois ans me dit de composer n’importe quoi et comment, mais tous les jours; se souvenir des impressions, les fixer là et les dessiner ensuite.
Раніше вона цього не робила, і лише два чи три роки тому почала; памʼятаю, вона завжди казала, що не відчуває цього й що силує себе розвивати цю струну! І вона своє взяла... Це залізна воля. Ця дівчина перевершує мене на голову. А втім, більшість її переконань я ж їй і втовкмачила. Це я тицьнула її носом у Бастьєна-Лепажа, та й, гадаю, я справляю на неї певне враження.
Elle n’en faisait pas avant, et ce n’est que depuis deux ou trois ans qu’elle en fait, je me rappelle qu’elle disait toujours qu’elle ne sentait pas cela et qu’elle se forçait à développer cette corde ! Elle y est arrivée... C’est une volonté de fer. Cette fille là me domine de loin. Du reste la plupart de ses convictions lui ont été serinées par moi. Je lui ai mis le nez dans Bastien-Lepage et je crois que je lui fais aussi un certain effet.
До того ж цього літа вона написала велику картину (а я?) — рибачку на березі моря. Це має бути дуже добре і цілком за сучасним смаком. Я певна, що це дуже добре. А в мене — нічого.
Puis, elle a fait un grand tableau cet été (et moi ?) une pêcheuse au bord de la mer. Ce doit être très bien et bien dans le goût du jour. Je suis sûre que c’est très bien. Et moi rien.
О бідолашний Кассаньяку, ти ніколи не вражав мене в саме серце так гостро, як усе це. Я наче поранена, я майже відчуваю фізичний біль.
O pauvre Cassagnac, tu ne m’as jamais si vivement piqué au cœur que tout cela. Je suis comme blessée, je sens presque la souffrance physique.
А потім — скарги Жюліанові, розмова віч-на-віч, де він силкується мене втішити, тобто додати мені мужності, умовляючи щодня робити ескізи того, що мене вражає. Що вражає?..
Puis après, des plaintes à Julian, un tête-à-tête ou il tâche de me consoler, c’est-à-dire de me donner du courage en m’exortant à faire tous les jours des esquisses de ce qui me frappe. Ce qui frappe ?...
Та що, по-вашому, можна знайти в банальному середовищі, де я живу. Брезло бідна, це правда, але вона живе у винятково мистецькому колі. Її найкраща подруга Марія — музикантка і до того ж [два рядки замазано, нерозбірливо] хоч як на неї глянь.
Et que voulez-vous qu’on trouve dans le milieu banal où je vis. Breslau est pauvre c’est vrai mais elle vit dans une sphère éminemment artistique. Sa meilleure amie Maria est musicienne et de plus [Deux lignes noircies, illisible] quelque façon qu’on la regarde.
Шеппі своєрідна, хоч і простувата, [замазано] теж художниця. Ще й кумедний поет із довгим волоссям і Сара Перссер, художниця й філософка, з якою точаться нескінченні дискусії про кантіанство тощо, про життя, про «я» і про смерть, що змушують замислюватися й закарбовують у голові прочитане чи почуте.
Schaeppi est originale quoique commune, [Mots noircis] encore une artiste. Plus un poète ridicule avec de longs cheveux et Sarah Purser, peintre et philosophe avec laquelle on a des discussions à perte de vue sur le Kantisme etc. etc. sur la vie, sur le moi et sur la mort qui font réfléchir et qui gravent dans l’esprit ce qu’on a lu ou entendu.
Та ще інші люди, яких я не знаю вже два роки, відколи ми посварилися.
Et d’autres personnes que je ne connais pas depuis deux ans que nous sommes brouillées.
А я? Моя родина, неосвічена й міщанська? Сент-Аман, схиблений, що вічно повторює ті самі світські дурниці?
Et moi ? Ma famille, ignorante et bourgeoise ? Saint Amand toqué et répétant toujours les mêmes inepties mondaines ?
Черницька, схиблена на дереві?
La Tchernitsky, folle de bois ?
А ще? Та й годі. Аж до самого кварталу, де вона мешкає, — Терн; а мій квартал, такий охайний, такий одноманітний, де не побачиш ні жебрачки, ні нестриженого дерева, ні кривої вулички. Словом, я нарікаю на багатство.
Et puis ? C’est tout. Jusqu’au quartier qu’elle habite, les Ternes; et mon quartier à moi, si propre, si uniforme, où l’on ne voit ni une pauvresse, ni un arbre non-taillé, ni une rue tortueuse. Bref je me plains contre la fortune.
Ні, але я констатую, що достаток заважає мистецькому розвиткові і що середовище, у якому живеш, — це половина людини.
Non, mais je constate que l’aisance empêche le développement artistique et que le milieu dans lequel on vit est la moitié de l’homme.