Середа, 30 листопада 1881

Жюліан приходив учора ввечері; він гадає, що я тяжко хвора, — я добре це побачила з його трохи вдаваної веселості. Що ж до мене, то я в глибокому розпачі. Я нічого не роблю, а моя картина! Та найгірше — нічого не робити! Чи розумієте ви цей відчай — сидіти отак, склавши руки! Поки інші працюють, роблять успіхи, готують свої картини. Я гадала, що Бог лишив мені малярство, і замкнулася в ньому, наче в остаточному прихистку. І ось воно мене покидає, а мені тільки й лишається псувати собі очі сльозами.