❦
Понеділок, 21 листопада 1881
У мене ріже перший зуб мудрості, ліворуч унизу.Lundi 21 novembre 1881 Il me pousse ma première dent de sagesse, à gauche en bas.
На другому поверсі будинку № 36 на вулиці Вівʼєн є клуб, і саме в одному з його салонів виставлено етюди й задум панорами Лурда роботи Карʼє-Бельоза1, сина скульптора; я спитала, чи не можна їх купити, пан прийшов дуже любʼязний і милий — продати не може, бо все потрібне йому для виконання у великому форматі. Тітка й Брісбен були там, він приходив до нас учора щоб наговорити мені багато улесливих речей... А проте ці лестощі стосувалися саме тих місць, які схвалив Тоні. Та хіба ж у цьому річ!
Il y a au premier étage du n° 36 rue Vivienne un cercle et c’est dans un des salons que sont exposés les études et le projet pour le panorama de Lourdes par Carrier-Belleuse, le fils du statuaire, j’ai demandé à acheter, le monsieur est venu très aimable et gentil, ne peut vendre ayant besoin de tout pour l’exécution en grand. Ma tante et Brisbane étaient là, il est venu nous voir hier pour me dire beaucoup de flatteries... Pourtant ces flatteries portaient juste sur les points approuvés par Tony. Mais il s’agit bien de cela !
По Потена2 послали в середу, він прийшов сьогодні — а тим часом я могла б і сконати. Я добре знала, що він знову відішле мене на Південь, і вже заздалегідь стискала зуби, голос у мене тремтів, а сльози я неабиякими зусиллями заганяю назад. Поїхати на Південь — це здатися. А переслідування моєї родини роблять для мене справою честі лишатися на ногах попри все.
On a envoyé cherché Potain mercredi, il est venu aujourd’hui, pendant ce temps-là j’aurais pu crever. Je savais bien qu’il m’enverrait encore dans le Midi et en étais d’avance les dents serrées et la voix tremblante et des larmes que je fais rentrer par des efforts considérables. Aller dans le midi s’est se rendre. Et les persécutions de ma famille me font un point d’honneur de rester debout quand même.
Поїхати — це тріумф усієї цієї погані Музе й майстерні. Вона дуже хвора, її повезли на Південь.
M’en aller c’est le triomphe de toute la vermine des Mouzay et de l’atelier. Elle est très malade, on l’a emmenée dans le Midi.
Якби в мене була інша родина, це було б можливо, та ці люди, що... ось уже три дні я говорю про це тітці, кажу їй: ну так, я хвора, але якщо ви хочете добре мене доглядати й не доводити до відчаю, благаю вас, не кричіть про це на всі заставки; для вас у мене гарний вигляд і я на ногах, не розвіюйте цього, що вам із того, дуже часто приховують речі куди серйозніші; це прохання хворої, це крапелька божевілля, якщо хочете; зрештою, не йдіть ні сіло ні впало скрізь нарікати на моє здоровʼя, доглядайте мене, але не розповідайте про це. Це навіть не цікаво; невже ви не розумієте, скільки в цьому для мене сумного, принизливого, болісного!
Si j’avais une autre famille, cela se pourrait, mais ces gens qui., tenez cela fait trois jours que j’en parle à ma tante, je lui dis eh bien oui, je suis malade mais si vous voulez me bien soigner et ne pas me désespérer je vous en prie ne le criez pas sur les toits, pour vous j’ai bonne mine et je suis debout, ne les détrompez pas, qu’est-ce que ça peut vous faire, bien souvent on cache des choses si graves; ça c’est une prière de malade, c’est un point de folie si vous voulez; enfin, n’allez pas à propos de bottes vous lamenter partout sur ma santé, soignez-moi mais ne le racontez pas. Ce n’est même pas intéressant, vous ne comprenez donc pas ce qu’il y a là pour moi de triste, d’humiliant, de douloureux !
Гаразд; учора Сент-Аман приходить до нас на обід, і посеред розмови:
Bon, Saint Amand vient dîner hier avec nous et au milieu de la conversation:
— «Та я бачу, у вас чудовий вигляд! А ваша тітка вчора мене налякала! Застаю її в сльозах, і вона каже мені, що у вас гарячка і ви дуже хворі я вже мав кинутися, гадаючи, що дитина хрипить у сусідній кімнаті, аж ні — вийшла, у майстерні».
-« Mais je vous trouve une mine superbe ! Votre tante m’a fait une peur hier ! Je la trouve en larmes et elle me dit que vous avez la fièvre et êtes très malade j’allais me précipiter croyant que l’enfant râlait à côté, pas du tout, sortie, à l’atelier.
І це раз. Дзвонять
Et d’une. On sonne
— Як! люба дитино, що це з вами? Ах! Боже мій.
— Comment ! chère enfant qu’est-ce que vous avez donc? Ah ! Mon Dieu.
— Та я цілком здорова, зі мною нічого.
— Mais je vais très bien, je n’ai rien.
Тоді приголомшений погляд подружжя на тітку, що встигла шепнути, ніби я дуже хвора.
Alors un regard stupéfait du couple à ma tante qui avait eu le temps de souffler que je suis très malade.
Попереджаю вас: мене тут зведуть з розуму. Я не розумію таких шкідливих дурощів. Я аж божеволію з люті, питаючи себе: ну чому, чому, чому ж?
Je vous en préviens,on me rendra folle ici. Je ne comprends pas des stupidités aussi malfaisantes que ça. J’en deviens folle de rage à me demander, mais enfin pourquoi, pourquoi, pourquoi ?
Нащо це робити!
Pourquoi le fait-on !
Примітки
Карʼє-Бельоз, «le fils du statuaire»: художник, син скульптора Альбера-Ернеста Карʼє-Бельоза (1824—1887); імовірно, Пʼєр Карʼє-Бельоз (1851—1932), художник панорам. ↩
Пʼєр-Карл Потен (1825—1901), видатний французький лікар і фахівець із серцевих і легеневих хвороб. ↩