❦
Субота, 5 листопада 1881
Я в Парижі! Безмежне захоплення. Я лічила години, нудячись у вагоні. Після гострого повітря чи пекучого сонця Іспанії сірий спокій прекрасного міста видається мені чудовим, і я з насолодою думаю про луврську кераміку — я, якій було нудно вже від самої думки про неї.Samedi 5 novembre 1881 Je suis à Paris ! Ravissement immense. Je comptais les heures en me morfondant en wagon. L’air vif ou le soleil brûlant de l’Espagne me font trouver délicieux le calme gris de la belle ville et je pense avec plaisir aux céramiques du Louvre, moi que ça ennuyait rien que d’y penser.
Тож я встигла зробити тридцять шість справ, купила собі капелюшок і побачила Дусе, а потім, зібравши всі свої етюди, йду до Тоні а потім до Жюліана.
Aussi j’ai fait trente six choses, je me suis achetée un chapeau et vu Doucet puis ramassant toutes mes études je vais chez Tony et après chez Julian.
Голову вбивці1 визнали дуже цікавою. Ах! я в захваті, що нарешті тут! Любий Тоні й любий Жюліан, аби лиш небо зберегло мені цих двох друзів.
La tête de l’assassin est trouvée très intéressante. Ah ! je suis ravie d’être enfin là ! Ce cher Tony et ce cher Julian, pourvu que le ciel me conserve ces deux amis.
Він гадав, що я повернуся значно пізніше й хвора а може й зовсім не повернуся.
Il croyait que je n’allais revenir que beaucoup plus tard et malade et peut-être pas revenir du tout.
Тоні був дуже добрий і сказав, що цими днями навідає мене ввечері...
Tony a été plein de bonté et m’a dit qu’il viendrait me voir un de ces soirs...
Та чому це Жюліан налаштовує мене говорити про це; зрештою, він наче хоче, щоб я й далі його любила... А потім... Ми говоримо про наш особняк і про гарну майстерню, і я кажу, що родина так мене діймає, що я вийду заміж. Тоді він кепкує наді мною щодо Тоні й питає, чи я серйозно вийшла б за нього... його батечко Родольф залюбки б до цього мене схилив, свого Тоні, такого чарівного хлопця, і це був би такий приємний кінець. Бо вони мене добре знають, а надто Жюліан, і не мають про мене тієї думки, яку з першого погляду можуть скласти кілька наївних дурнів.
Mais pourquoi Julian me dispose-t-il à parler de chose, enfin il a l’air d’avoir envie que je continue à l’aimer... Et puis... Nous causons de notre hôtel et du bel atelier et je dis que ma famille m’embête tant, que je vais me marier. Alors il me plaisante sur Tony et me demande si sérieusement je l’épouserais... son père Rodolphe m’y pousserait volontiers, son Tony, un si charmant garçon et ce serait une fin si agréable. Car ils me connaissent bien et surtout Julian et n’ont pas de moi l’opinion que de prime-abord peuvent prendre quelques imbéciles naïfs.
Та я, звісно, відповідаю так, щоб вибити в нього з голови будь-яку думку такого штибу. Не те щоб я в миті крайньої втоми не схилялася до доброго спокійного союзу, ще й думаючи, що як союз до того ж буде мистецький... Це, може, й було б чарівно, але ж ото була б гарна історія!
Mais je réponds naturellement de façon à lui ôter toute idée de ce genre. Ce n’est pas que je ne prendrais pas dans des moments de lassitude extrême vers une bonne association tranquille et songer si l’association est artistique par dessus le marché... Ce serait peut-être charmant mais ce serait du propre !
Вона вийшла за свого вчителя!
Elle a épousé son professeur !
Тож я ні на мить на цьому не спиняюся, це я просто так кажу.
Aussi je ne m’y arrête pas pour un instant, c’est seulement pour dire.
А ввечері з Божидаром ми розмовляємо й прибиваємо наше іспанське ганчірʼя. Моя книжкова шафа вкрита тканинами, вишивками, драпуваннями, гітарами, оздоблена рюшами, складеними у трофеї. І ще треба розкласти тисячу дрібниць — полотна, фотографії, меблі й знову ганчірʼя. Ах! як же добре в лоні своєї родини! Під родиною я розумію неживі предмети.
Et le soir avec Bojidar nous causons et clouons nos chiffons espagnols. Ma bibliothèque est couverte d’étoffes, de broderies, de draperies, de guitares, ornée de ruches arrangées en trophées. Et il y a encore à ranger mille riens, des toiles, des photos et les meubles et encore des chiffons. Ah ! qu’on est bien au sein de sa famille ! Par famille j’entends les objets inanimés.
А Сент-Аман, якого я забуваю, він заходить щодня й одразу піднявся... Радість і братерство. Яка ж вона красуня! О! не подорожуймо більше, це задля того, що буде в моді, наші всі успіхи тощо, тощо.
Et Saint Amand que j’oublie, il passe là tous les jours et il est monté aussitôt... Joie et fraternité. Est-elle en beauté ! Oh ! ne voyageons plus, c’est pour quoi sera à la mode, à nous tous les succès etc. etc.
Примітки
Каторжник, якого Марі намалювала в натуральну величину в гранадській вʼязниці 28 жовтня 1881 року (093.0304). На полотні вона написала: «Антоніо Лопес (?), засуджений до смерті 1881, жовтень, за вбивство, крадіжку й фальшування грошей», додавши, що імʼя може бути неточним: «Можливо, його звуть Родріґес або Перес» (093.0308). ↩