❦
Субота, 17 вересня 1881
Досі — жодної з тих незрівнянних вишуканостей, які я вже три роки мрію побачити в Біарріці... А щодо пляжу, з мистецького погляду... це неприємно й бридко. О затоко Ніцци, о Неаполітанська затоко!Samedi 17 septembre 1881 Jusqu’à présent point de ces élégances suprêmes que je rêve voir à Biarritz depuis trois ans... Quant à la plage au point de vue artistique... C’est désagréable et laid. 0 baie de Nice, ô golfe de Naples !
Та навіть маленькі пляжі довкола Ніцци — Ез, Больє тощо... Тут тебе дратує купа дрібного каміння, накиданого абияк, — наче картонні декорації, навмисне тут поставлені; пляж маленький, праворуч маяк, ліворуч скеля, а поза цими двома мурами — величезні безлюдні пляжі. Місцина захаращена, але без жодної мальовничості; нема жодного будинку справді при самому морі, доводиться весь час дертися вгору, знову дертися й спускатися. А ще я дві години обʼїжджала околиці в екіпажі й не знайшла й тіні мотиву — ні рибалки, ні халупи; самі сосни, вілли, биті шляхи.
Mais même les petites plages autour de Nice, Eze, Beaulieu etc... Ici on est tracassé par un tas de petits rochers jetés là pêle mêle, ça a l’air de décors de carton posés là exprès, la plage est petite, à droite le phare, à gauche un rocher et au delà de ces deux remparts d’énormes plages désertes. Le site est tracassé sans être pittoresque; il n’y a pas une maison vraiment au bord de la mer, on doit grimper et regrimper et descendre tout le temps. Et puis j’ai exploré les environs pendant deux heures en voiture et je n’ai pas trouvé l’ombre d’un motif, pas un pêcheur, pas une baraque; des sapins, des villas, des grands chemins.
Зрештою!.. Огида до всього цього підступає й хапає за горло... Краще вже податися до Іспанії: подивлюся картини, зроблю кілька копій, а може, й знайду сюжет для картини, у всякому разі — етюди. Так, провести місяць чи шість тижнів майже без багажу, нікому не відомі, спокійні.
Enfin ! ... Le dégoût de tout cela qui monte et qui me prend à la gorge... Il vaut mieux s’en aller en Espagne, je verrai les tableaux, ferai quelques copies et peut-être trouverai un tableau à faire, dans tous les cas des études. Oui passer un mois ou six semaines presque sans bagage, inconnues, tranquilles.
Двоє знайомих: герцог де ла Конкіста (з тих часів, коли мама бувала у світі в Ніцці) і малий Дзурло, яких ми застаємо в «Пале Біарріц» — новому готелі, влаштованому в колишній віллі Євгенії.
Deux connaissances, le duc de la Conquista (du temps où maman allait dans le monde à Nice) et le petit Zurlo que nous trouvons au Palais Biarritz, un nouvel hôtel crée dans l’ancienne villa Eugénie.
Бідолашна жінка. Та її вілла1 — то справжня казарма; зрештою, Друга імперія була неартистична до краю. Отож цей «Пале Біарріц» — щось на кшталт казино, де є все, чого душа забажає: музика, театр і гра на шалені ставки. Його заполонили кокотки, що тримають банк... Дзурло нам усе це розповідає; закладові зробили величезну рекламу, і тітка скиглила, що я воліла наш готель. Тепер, сподіваюся, вона вже про це не шкодує.
Pauvre femme. Mais sa villa n’est qu’une caserne, du reste le second Empire a été aussi anti-artistique que possible. Donc ce Palais Biarritz est une sorte de casino où on a tout ce qu’on veut, musique, théâtre et jeux d’enfer. C’est envahi par les cocottes qui taillent des banques... Zurlo nous raconte tout cela; on a fait une réclame immense à l’établissement et ma tante geignait de ce que j’ai préféré notre hôtel. A présent j’espère qu’elle ne le regrette plus.
Примітки
Вілла Євгенії — баскська літня резиденція імператриці Євгенії, дружини Наполеона III, яка зробила Біарріц модним курортом; після падіння імперії її продали й перетворили на розкішний готель. ↩