❦
Пʼятниця, 16 вересня 1881
Попрощавшись із Сент-Аманом і Божидаром, ми виїхали в четвер уранці; ніч треба було перебути в Байонні, але ми воліли Бордо, де Сара давала виставу. Тож ми взяли два балконні крісла за пʼятдесят франків, і я побачила «Даму з камеліями»1.Vendredi 16 septembre 1881 Ayant fait nos adieux à Saint Amand et Bojidar, nous sommes parties jeudi matin, il fallait passer la nuit à Bayonne, nous avons préféré Bordeaux où Sarah donnait une représentation. Nous avons donc eu deux stalles de balcon pour cinquante francs et j’ai vu « La dame aux camélias ».
На жаль, я не все чула, бо сиділа далеко, але... та й до того ж була дуже стомлена. Тільки ж про цю жінку стільки наговорили, що я й сама не можу розібратися у своїх враженнях. Мені заздалегідь здавалося, що вона все робитиме не так, як усі, тож трохи дивуєшся, бачачи, як вона ходить, говорить, сідає. Я бачила її лише чотири рази: один — шість років тому в Le sphynx, потім останнім часом знов у Le sphynx, в «Ернані» та «Чужоземці»2. Кожному її найдрібнішому рухові приділяють незвичайну увагу. Зрештою, не знаю, але, гадаю, вона чарівна.
Malheureusement je n’entendais pas tout étant loin mais... et puis j’étais très fatiguée. Mais on a tant parlé de cette femme que je ne me rends pas compte de mes impressions. Il me semblait d’avance qu’elle n’allait rien faire comme personne et alors on est un peu surpris de la voir marcher, parler, s’asseoir. Je ne l’ai vue que quatre fois; une fois il y a six ans dans « Le sphynx », puis ces derniers temps dans « Le sphynx » encore, « Hernani » et « L’étrangère ». On prête une attention extraordinaire à ces moindres mouvements. Enfin je ne sais, je crois qu’elle est ravissante.
Одне певне: Біарріц гарний-прегарний. Море цілий день було чарівного відтінку. Такі тонкі сірі тони!
Ce qu’il y a de sûr c’est que Biarritz est joli-joli. La mer a été d’un ton enchanteur toute la journée. Des gris si fins !
У нас уже сталася сварка з мамою і тіткою. Я розумію, що годиться поважати немічну, стару, скалічену матір і всюди її супроводжувати, і той, хто соромився б цього, був би, безперечно, мерзенним створінням. Та мама почувається досить добре, їй сорок років, у неї є кошти, щоб бути пристойно вбраною, а вона виходить у старій чорній шовковій сукні, стоптаних пантофлях, білих бавовняних панчохах і капелюшку з обвислим пірʼям. Рукавички з дірками на пальцях. Щаслива подорож... Це було справді жалюгідно: стара чорна туніка, розпорена з одного боку (пошита в якоїсь простенької кравчині з дуже дешевого шовку), без капелюшка, без рукавичок — отак вона й виходила на вокзалах.
Nous avons déjà eu une querelle avec maman et ma tante. Je comprends qu’on respecte une mère infirme, vieille, estropiée, qu’on l’accompagne partout et celui qui en serait honteux serait un être vil sans doute. Mais maman se porte assez bien, elle a quarante ans, elle a les moyens d’être mise convenablement et elle sort en vieille robe de soie noire, pantouffles usées, bas de coton blanc et chapeau aux plumes défrisées. Des gants troués aux doigts. Heureux voyage... C’était vraiment lamentable, une vieille tunique noire décousue d’un côté, (faite chez une petite couturière en soie très bon marché) sans chapeau, sans gants, elle sortait comme ça dans les gares.
Поставте поруч мене, із моїм рішучим виглядом і моєю елегантністю, — і погляньте, на що це схоже. Мені доводиться влаштовувати сцену й клястися, що я не вийду, поки вона не вдягнеться як слід, або ж що сама завжди вдягатиму найстарішу зі своїх суконь. Ах! як сумно сваритися через такі дрібниці... та що ж я можу вдіяти.
Mettez à côté de cela moi qui ai l’air décidé et suis très élégante et voyez de quoi ça a l’air. Je suis forcée de faire une scène et de jurer que je ne sortirai pas tant qu’elle ne s’habillera pas ou bien que je mettrai toujours la plus vieille de mes robes. Ah ! qu’il est triste d’avoir des querelles pour des bêtises pareilles... et que voulez-vous que je fasse.
Примітки
«Дама з камеліями» (La Dame aux camélias, 1852) — пʼєса Александра Дюма-сина, одна з найуславленіших ролей Сари Бернар. ↩
Le Sphinx (у Марі — Le sphynx; «Сфінкс», 1874) Октава Фейє; «Ернані» (Hernani, 1830) Віктора Гюго; «Чужоземка» (LʼÉtrangère, 1876) Дюма-сина — усі вони ключові у репертуарі Бернар. ↩