Четвер, 14 липня 1881

Я сплю вдень, так тут весело... У дорожній сукні, ось-ось виїздимо. Учора ми лишилися, щоб дочекатися Олександра з дружиною, які мали їхати з нами до Харкова. Я помирила Поля з Олександром. А сьогодні ввечері знову заводять мову про те, щоб лишитися, і всі вагаються, оце дратує!
Я поділилася своїми міркуваннями про молодят із самими молодятами, і вони, запевняю вас, уже мають миліший вигляд.
Мама сповнена ненависті до Поля, через що я почну любити брата. Зрештою, пан Патченко каже доньці, що я йому дорога, бо я добра до неї, і що хоч би що інші відчували, вони про людське око робитимуть так, як я. Оця слава впливовості, яку мені створюють! Зрештою, Ніні присягається, що я закрутила голову Ліхопоєві, що він сказав їй, ніби пропав і здатен навіть стати п'яницею. В обмін на його мольберт я дала йому свою фотографію в костюмі, і він, за його словами, разів десять за ніч устає, щоб на неї подивитися. Словом, він не знає, що з ним, він почувається пропащим, Ніні в цьому присягається, вона сказала йому, що він міг би одружитися зі мною, якби був королівським кузеном і мільйонером.
Якщо це правда, то це безглуздя; він зробив би куди краще, одружившись із Діною.

Примітки

Харків — велике місто на сході України, перевалочний пункт на залізничному шляху на захід.