❦
Понеділок, 25 квітня 1881
Lundi 25 avril 1881
Сон, що віщує приниження. Зрештою, щоранку я починаю з того, що питаю себе, з якого боку прийде прикрість, яка неодмінно настане; це, я тепер певна, цілком визначена хвороба, що виникла внаслідок двох чи трьох тяжких підлот, які наслало на мене небо. Від цього, певно, можна вилікуватися — потрібен великий лікар-психолог, бо ж це таки неприродно, і ці невпинні побоювання спричинені нервовими розладами... Ах! яке ж усе це!.. Зрештою.
Rêve qui présage des humiliations. Du reste chaque matin je commence par me demander de quel côté pourrait bien venir l’ennui qui ne va pas manquer d’arriver, c’est, j’en suis certaine à présent une maladie déterminée à la suite de deux ou trois grosses vilenies que le ciel m’a envoyées. On doit pouvoir se guérir de ça, un grand médecin psychologue car enfin ce n’est pas naturel, et ces appréhensions incessantes sont causées par des troubles nerveux... Ah ! que tout cela est !... Enfin.
Про мене лихословлять, бо я художниця. Я уявляю собі, що́ про мене розповідають... певно, такі вигадки, що я аж заніміла б з подиву. Бог знає, що можуть наговорити... але ж і я необачна перед дурнями.
On dit du mal de moi parce que je suis artiste. Je m’imagine les choses que l’on se raconte... sans doute des inventions telles que j’en serais renversée de surprise. Dieu sait ce qu’on peut dire... mais aussi je suis imprudente devant des imbéciles.
Днями при цій гусці, старій Чумаковій, я тихенько щось питаю в Алексіса, а коли Чумакова наполягала, щоб дізнатися, я кажу їй, мовби це щось страшенне, що таке можна сказати лише чоловікам, і то сміючись, ну, знаєте, з тим виглядом, що означає: я навмисне хочу бовкнути дурницю.
L’autre jour devant cette oie de mère Tchoumakoff je vais demander quelque chose tout bas à Alexis et comme la Tchoumakoff insistait pour savoir, je lui dis comme une chose énorme que cela ne se pouvait dire qu’à des hommes, et en riant et vous savez bien avec cet air qui signifie qu’on veut dire exprès une bêtise.
А ця дурепа нахиляється й питає мене, чи вгадала вона: — Ви сказали йому рогоносець1, чи не так?
Et cette dinde qui se penche et qui me demande si elle a deviné: - Vous lui avez dit cocu n’est-ce pas ?
Я аж остовпіла.
J’en suis restée abasourdie.
Я працюю в 37-му2 — дівчинка років дванадцяти з оголеним торсом, яка мазюкає полотно за відсутності художника. Я не претендую на те, щоб зробити картину, але так знаходиш рухи, та й мені подобається, коли є думка навіть в етюді.
Je travaille au 37, une fillette de douze ans, le torse nu et barbouillant une toile en l’absence de l’artiste. C’est pas par prétention de faire un tableau mais on trouve des mouvements et puis j’aime bien qu’il y ait une idée même dans une étude.
Примітки
«Рогоносець» (cocu) — французькою чоловік, дружина якого зраджує. Слово було неприйнятним у пристойному товаристві, особливо з вуст молодої жінки. Марія вважає, що здогад старшої жінки промовисто свідчить про її власні думки. ↩
№ 37: Марія пише «le 37» без назви вулиці; адреси в тексті немає. Що це приватна майстерня, де вона працювала поза майстернею Жюліана, — припущення коментатора, не перевірене. ↩