Середа, 20 квітня 1881

Снився Суцо, неприємно.
Дурні сміятимуться, бо я, з усіма моїми ідеями, убита тим, що не дістала запрошення до королеви.
Я зауважила б їм, що це невесело: де Лессепси, пані Адам, аптекарі Крішабери, а тепер ще й невинна Ізабелла. Мама ходила до Міранди, і він сказав, що це лише недогляд і що він принесе запрошення.
Мама невідомо з якого приводу познайомилася з графом Капністом, радником російського посольства, і щоразу в церкві вони вітаються; минулої неділі вона представила йому свого чоловіка, який лишив свою картку в Капніста, а сьогодні Капніст лишив свої. А потім сьогодні вранці в церкві (у нас тепер страсний тиждень) Орлов підійшов до мого батька, потиснув йому руку, кажучи, що дуже радий його бачити і що вже зустрічав його в Брюсселі. Мій батько ніколи там не був, і я гадаю, що князь сплутав його з кимось іншим, але мама запевняє, що він спершу щось спитав у Капніста.
Але мама обожнює вигадувати маленькі приємні речі й сама зрештою в них вірить. Немає нічого безглуздішого, ніж улаштовувати все для власного вжитку та вжитку своїх рідних; усі знають, що це брехня, — яка ж утіха дурити саму себе! Зрештою.
Сьогодні ввечері я чиню тяжкий гріх: іду до церкви слухати страсні євангелія, і то щоб показати себе в чорній, дуже облеглій сукні, без капелюшка, з локонами по спині й обличчям, освітленим свічкою. Ви й уявити не можете, як це личить: навіть старі й негарні здаються свіжішими і мають гарні очі.

Примітки

Жульєтта Адам (уроджена Ламбер, 1836–1936) — письменниця й помітна політична господиня салону, засновниця «Нового огляду» (Nouvelle Revue) 1879 року; центральна постать республіканського паризького товариства. Марія вочевидь вважає її прийоми нудними порівняно з двором королеви.
Князь Микола Орлов (1827–1885) — російський посол у Франції 1871–1882 років, велика постать паризького дипломатичного товариства. Він вирізнявся космополітизмом і близькістю до французького культурного життя.