Неділя, 17 квітня 1881

Цілий день у родинному колі — пан, пані та я. Спершу до церкви, потім до Гавіні, ми беремо пані з собою. Погода чудова, Ліс розкішний, у мене ідеальний капелюшок, він робить мене просто-таки гарненькою. У Пре-Катлан уся елегантна компанія — пані де Реверсо, Тувнель, де Жолі, Жанв'є тощо, Монтгомері з тацею чашок удає лакея.
А запрошень до королеви все одно немає. Мені знову снився Кассаньяк і двоє маленьких діток, він показував мені свій дім і вихваляв своє домашнє вогнище.
Мама була в пані де Перонне, яка, кажуть, чарівна.
Чумакови та княгиня вечеряють із нами, а ввечері костюмований бал у пані де Лаланд, приятельки Жювізі та Байєль, яку остання привела до нас минулої суботи.
Чарівна й артистична квартира, але занадто маленька. Усе було дуже добре, розкішні костюми, але не танцювали, юрмилися, і не було як побачити ні низ спідниць, ні ноги. А яка спека!
Багато росіян: Базілевич, Канчіни, Енгельгардт, Пленсі, Танле, сила-силенна знайомих облич.
Ми там цілою компанією — мій батько, Діна, я, Алексіс і Божидар, Байєль, Черні, Чумакови. Чарівні американки і, як мені здається, чимало старих світських гульвісок. Пані Картрайт, з якою я познайомилася через Сару, коли та одного дня прийшла до майстерні, вітається зі мною й запрошує її провідати; не знаючи, що відповісти, я представляю їй тата, який вважає її дуже вродливою. Потім графиня де Тробіян, американка, ексцентрична стара особа, яка запрошує нас до себе. Байєль знала там майже всіх.
Я собі не до вподоби, той самий костюм, що в Дальма, але він, як мені здається, утратив свій шик. Ми повертаємося о пів на третю. Загалом було елегантно, весело, кумедно, але я думаю про невинну Ізабеллу.
Я обідала в Гавіні. Божидар вечеряє тут. Він дуже чарівний хлопчина. Алексіс трохи забагато думає про те, що він чоловік і гарненький хлопець, а от Божидар милий, розумний, добре вихований і вважає мене значно вищою, ніж я є насправді. Він теж лихий на язик, але мені байдуже.

Примітки

Пре-Катлан — модний кафе-ресторан у Булонському лісі, популярний серед світської публіки для пообіднього чаю та частувань. Працює й донині.
«Невинна Ізабелла» — іронічне прізвисько Марії для королеви Ізабелли II Іспанської (1830–1904), чиє особисте життя було сумнозвісно скандальним і до, і під час її правління. Контраст із компанією костюмованого балу тішить Марію.