Понеділок, 18 квітня 1881

Чумакови та княгиня обідають із нами, а ввечері костюмований бал у пані де Лаланд, приятельки Жювізі та Байєль, яку остання привела до нас минулої суботи.
Чарівна й артистична квартира, але занадто маленька. Усе було дуже добре, розкішні костюми, але не танцювали, юрмилися, і не було як побачити ні низ спідниць, ні ноги. А яка спека!
Багато росіян: Базілевич, Канчіни, Енгельгардт, Пленсі, Тансле, сила-силенна знайомих облич.
Ми там цілою компанією — мій батько, Діна, я, Алексіс і Божидар, Байєль, Черні, Чумакови. Чарівні американки і, як мені здається, чимало старих світських гульвісок. Пані Картрайт, з якою я познайомилася через Сару, коли та одного дня прийшла до майстерні, вітається зі мною й запрошує її провідати; не знаючи, що відповісти, я представляю їй тата, який вважає її дуже вродливою. Потім графиня де Тробіян, американка, ексцентрична стара особа, яка запрошує нас до себе. Байєль знала там майже всіх.
Я собі не до вподоби, той самий костюм, що в Дальма, але він, як мені здається, утратив свій шик. Ми повертаємося о пів на третю. Загалом було елегантно, весело, кумедно, але я думаю про невинну Ізабеллу.

Примітки

«Невинна Ізабелла» — іронічне прізвисько Марії для королеви Ізабелли II Іспанської (1830–1904), чиє особисте життя було сумнозвісно скандальним і до, і під час її правління. Контраст із компанією костюмованого балу тішить Марію. ↩