Неділя, 3 квітня 1881

Ніколи Патті не співала з більшим запалом, ніж учора, голос її мав таку широчінь, таку свіжість, такий блиск!
Болеро із «Сицилійської вечерні» виконали на біс. Боже мій, який гарний голос я мала! І гнучкий, без жодного уроку; я вокалізувала, виводила трелі... і який діапазон! А ще він був потужний, драматичний, захопливий, низькі ноти, а потім перехід... аж мороз по спині.
А тепер уже нічого, навіть нема про що говорити!
Невже я не одужаю. Я ще молода, я, може, ще зможу...
Патті не зворушує, але може довести до сліз із подиву — це справжній феєрверк.
Учора мене просто-таки заворожило в ту мить, коли вона випустила струмінь нот — таких чистих, таких високих, такої витонченості!..

Примітки

Болеро із «Сицилійської вечерні» (Верді, 1855) — сопранова арія «Mercè, dilette amiche», один із зразкових номерів італійського оперного репертуару, славетний своїм складним колоратурним пасажем. ↩