Субота, 26 березня 1881

Пан де Дальма із сином приходили нас провідати.
Я повертаюся з Італійської опери.
Пан і пані Ґавіні, мама, я, Сент-Аман і Ґабріель. Сент-Аман дуже задоволений враженням, яке я справляю. «Усі вважають її дуже вродливою». Пʼятдесят осіб питали, хто я. А якщо це каже стара Аделіна, то я вірю беззастережно. Вона дуже щира і навіть різка, а зі мною їй і поготів нема чого панькатися.
Ось побачите, що я зроблю зі своїх двох Марі, каже Сент-Аман: Марі Ван Зандт у театрі (співачка) і ось ця Марі у світі. Дай Боже. Що там ховати, я дуже впадаю в очі, і я цілком віддаю собі належне. Ґабріель приходив сьогодні по обіді, бо я вчора запросила його прийти ввечері. Удень я була дуже шиковна, уся в чорному, а сьогодні ввечері на мені ліф із білого крепдешину, призібраний на манір Богородиці, з декольте, короткими рукавами, велика гірлянда білих троянд через плече і троянди, що спадають мало не до колін. Зачіска та сама, що й учора.
У цих звичайних ложах менше розмовляють, та й Патті так гарно співає, вона чарівна в «Луїзі», яку я дуже люблю.
Я була майже певна, що побачу Кассаньяка; може, він і був там, але я мало дивлюся й мало бачу публіку, бенуари такі темні. Та й сьогодні ввечері він не займає моїх думок так, як удень; Ґабріель дуже милий, але... але що?
Зрештою, побачивши його тричі, я щоразу хочу, щоб він якнайшвидше пішов. Боже мій, тому що... тому що мене вабить до цього хлопця, а я добре знаю, що це не те, що треба... і що ця симпатія не... або радше... важко сказати, словом, у ній багато від того, що... досить. А Кассаньяк — хіба я ним захоплююся, хіба поділяю його переконання, його ідеї, хіба читаю бодай його безглуздя про релігію та про цю Імперію, яка нібито копія монархії??
Ні. І все ж! Та що ж я в ньому люблю??! Ах! ось воно.
Я мушу визнати, що отак можна відчувати почуття безглузде й незбагненне, і бувають дні, коли... я мало не сказала «пожертвувала б» — ні, цього ніколи, — але забула б свої переконання і все на світі заради цього чоловіка, позбавленого тоді всього, що я вважала потрібним для пристрасті.
Ми повернулися всі шестеро в ландо, регочучи цілу дорогу.
Я така багата! Якби я помітила щось виразне з боку Ґабріеля, я приписала б це своєму статкові. Уже тепер я підозрюю в нього потаємні наміри.
Знайшовся покупець на нашу віллу — чотириста тисяч франків готівкою: це дає мені чотириста тисяч франків грошима, окрім земель та ренти, про які я казала.

Примітки

Театр Італійців (також званий Зала Вантадур або Théâtre des Italiens) був паризькою домівкою італійської опери — зокрема сезону Патті. ↩
Марі Ван Зандт (1858–1919) — американське колоратурне сопрано, яка мала великий успіх у Парижі в цей період, створивши роль Лакме в Опера-Комік 1883 року. Сент-Аман, вочевидь, сподівався водночас просувати і сценічну Марі, і світську Марі. ↩