Четвер, 24 березня 1881

Я виявляю під своїм ліжком горщик дьогтю. Це ніжна турбота Розалі про моє здоровʼя. За порадою якоїсь ворожки!
Моя родина вважає цей вияв відданості з боку служниці чудовим, мама аж розчулена. Я виливаю відро води на килим під ліжком, розбиваю шибку і зі злості ночую у своєму робочому кабінеті.
Це як та набридла примовка про теплий одяг. Моя родина уявляє, ніби людині особливо вигідно мерзнути, і це дратує мене так, що я часто не вдягаюся тепліше, аби довести їм марність їхніх зауваг. О! ці люди доводять до сказу.