Середа, 23 березня 1881

Мама у фіолетовому оксамиті й бузковій парчі, Діна в російському костюмі — червоний плюш, шитий золотом, зачіска, всипана діамантами, довга коса по спині. Однак вийшло не дуже вдало, і, збентежена нашою самотністю під час перших трьох танців, вона так і не танцювала весь вечір. Ми там нікого не знаємо, а товариство складалося з людей, що всі одне одного знали і протанцювали разом цілу зиму, не кажучи вже про попередні зими. Усі більш-менш бонапартисти, депутати, колишні сенатори, скинуті посли.
Сент-Аман зустрічає нас при дверях голосним «дуже вродлива!» і запрошує мене до танцю, щоб мене показати. А що він майже вже не танцює, на нас задивляються.
Пан де Монтгомері просить, щоб його відрекомендували, він уже давно про це просив. Він служить у Міністерстві закордонних справ. Тридцять пʼять років, його сестра вийшла за Луї Жанвʼє де ла Мотта — того, що мені пропонувала Мертенс. Ці Монтгомері — позашлюбні діти якогось лорда, не знаю якого, що лишив кожному з них по вісімсот тисяч франків у державних паперах.
Прибувають Ґавіні, мені представляють інших панів, і я танцюю весь вечір аж до пʼятої ранку. Котильйон, який вечеря розтяла навпіл, доволі гарний. Якщо я й танцюю, то лише щоб не казали, що мені бракує кавалерів.
Мій костюм дуже чистого стилю, доби Директорії чи Консульства; до речі, разом із німфами доби Людовіка XV та Ампіром це мій улюблений жанр.
Сукня з білого крепдешину, призібрана вгорі, пеплум із тієї ж тканини, задрапований на лівому плечі, і все стягнуте під грудьми поясом із прозорого золотого галуна; той самий галун облямовує пеплум. Гірлянда бенгальських троянд, троянд без листя, починається на лівому плечі і губиться у складках унизу праворуч; інша гірлянда починається на лівому стегні з-під пеплума і теж іде праворуч аж до подолу, який вона трохи підбирає, відкриваючи праву ногу трохи вище кісточки. Рукавички аж до пліч, атласні черевики на котурнах. Без корсета — сорочка, панталони і зовсім маленька пласка спідничка із сура; тож між рукою танцюристів і мною не було нічого, крім батистової сорочки та крепдешину — кажу це з огляду на те, як це мало на них вплинути; мені ж самій байдуже — ось яку вагу я цьому надаю! Це незнайомці, я навіть не дивлюся їм в обличчя, танцювати — звичай, я танцюю, та й годі! Зачесана я з маленьким, дуже високим шиньйоном на потилиці і пасмом завитого волосся спереду, а між ними видно обриси черепа; прозорий золотий обідець навколо голови, менший — на шиньйоні, словом, точнісінько як за тієї доби. Гадаю, я гарненька і вдала.
Сент-Аман бачив зачіску, бо приходив сьогодні вранці.
Це гарний бал (на площі Згоди), багато елегантних, модних жінок. Словом, це не те, що в Тунісів — оце справжнє товариство.
Завершальна кадриль була просто-таки справжнім французьким канканом. Жанвʼє де ла Мотт-батько мав, як завжди, шалений успіх. Це таки бонапартистський бал, і, судячи з того, що я читала й чула, це таки та невимушеність вечорів у Компʼєні, ота безцеремонність і прізвиська останнього двору. Мало не забула про пана де Тансле — ми впізнали одне одного і провальсували на спомин про Спа.

Примітки

«У державних паперах» (sur le grand livre) — ідеться про Grand Livre de la dette publique, французький реєстр власників державних облігацій. Вісімсот тисяч франків ренти становили значне приватне багатство. ↩
Бенгальські троянди (roses de Bengale) — китайська троянда, дрібна, що повторно квітне. ↩