П'ятниця, 25 лютого 1881

Вона приїхала сьогодні вранці з Діною, і я пішла до майстерні лише о першій. Я сподівалася змін після цієї поїздки. І нічого.
Ті самі прикрі історії про захланність, про підступність Олександра; про його спритні шахрайські витівки на шкоду всім. Потім весілля Поля: воно відбулося в Мішеля, а назавтра Поль привіз дружину до Гавронців. Пан Башкирцев, дуже зворушений, вийшов зустріти їх на ґанок і обійняв молоду, що кинулася до маминих ніг із криком та риданнями, з розпущеним волоссям — дуже гарним чорним волоссям. Сама мама не могла ступити й кроку, так у неї підгиналися коліна. А Поль, блідий і тремтячий, стояв, прихилившись до стіни. Потім — загальні обійми. Пан Башкирцев порівняв маму з квочкою, що силкується вкрити своїх курчат крилами. Зрештою, вони оселилися в Гавронцях, в окремому флігелі. Але старий свекор скнара, яких пошукати, і нічого не дав дружині, яка гарненька, мов янголятко, та ще й по-своєму наївна... Мама казала їй, що піде купити їй елегантніші черевички, а та благала нічого такого не робити:
— він завжди бачив мене погано вдягненою і погано взутою, він покохав мене такою; краще не привчати його до чепуристості, від якої я вже не змогла б відмовитися заради нього.
А потім різні випадки з провінційного життя. О величний Бальзаку! О дивовижний реалісте. Свекор — то справжній типаж. Ви пам'ятаєте, що рік тому весілля було скасоване з великим скандалом.
За моєї відсутності приходили Гавіні та княгиня, попереджені про приїзд.
А потім ми з тіткою говоримо про Сент-Амана, про Жері, Брімон тощо, а вони розповідають нам про своїх тамтешніх друзів. Скажіть-бо самі, чи годиться після такої довгої розлуки, першого ж дня, говорити про всіх цих байдужих людей... Тож мені від цього прикро. А втім... я звикла до цієї розлуки, я вже звикла й до повернення. То виходить, я безсердечна? як сказала б Музе. Судіть самі.
Але невідступна думка, що всі ці люди — причина моєї смерті, не дає мені думати про щось інше.