Неділя, 20 лютого 1881

Після майстерні ми їдемо до Лісу, тоді до княгині; я хотіла протягти час до сьомої, щоб зайти до Гавіні, які повертаються лише о цій порі.
Удома були тільки хлопці.
Потім до Гавіні. Пан пояснює мені підлоту Дюге, а пані каже, що я неабияк просунуся, коли змарную свою молодість і красу, мажучи полотна. Божидар і Черні на вечерю.
Що ж, я бунтую вже вдвохтисячне!
Але ж ви добре знаєте, що я прирікаю себе на живопис за браком кращого.
Брімон днями сказала, що в Посольстві ми маємо великого запеклого ворога.
На це я відсилаю розпачливого листа до Росії і «проливаю сльози над своєю долею».