Вівторок, 15 лютого 1881

Тридцять два дні до Виставки.
Ця навіжена княгиня повернулася з Ніцци і зараз у нас зі своїми двома дітьми; учора вона теж приходила з Божидаром; вони йдуть рано, а Алексіс лишається доти, доки ми не випхаємо його за двері... з огляду на майстерню.
Він мені дуже подобається, бо вважає мене «дивовижною» і такою «зграбною» — справді аж надто зграбною, добрий Бог надто щедро мене обдарував, тож я неповторна. Зрештою, він вважає мене ще й гарненькою — це я знаю з других рук, та й із його розмов.
Це додає гостроти нашим бесідам.

Примітки

Салон 1881 року відкрився в травні; Марія відлічує 32 дні, що лишилися до подання її роботи. ↩
У вихідному тексті: galbeuse [sic]. «Зграбна» — вигадане або недочуте Марією слово від galbe (вигин, контур); ужите захоплено про ставну постать. Вона послуговується ним з іронічною гордістю. ↩