Понеділок, 14 лютого 1881

Сьогодні вранці Жюліан отримав листа, чернетку якого подаю тут, [бракує] разом зі старим червоним тюльпаном. Ми ж так часто разом сміялися з Луїзи Мішель, тож враження неабияке.
Голову Брізбен (Аліси) я написала за дві години, і Жюліан каже мені її лишити. А іншим разом просидиш вісім днів над якоюсь мазнею... Частину фартуха та ліф теж написано.
Приходить перспектор і двадцять пʼять хвилин проповідує мені, що я мушу скоритися його непогрішним правилам. А Тоні тоді що?.. а я? Цей чоловік не може помилитися, бо то ж тверді правила, а Тоні, а я?
Я нічого про це не знаю; не заглиблюймося, щоб не втомлюватися в час, коли нам потрібно багато свободи духу, аби спокійно творити шедевр. Та все ж я схиляюся на бік математика.

Примітки

Луїза Мішель (1830–1905) — французька анархістка й революційна феміністка, «Червона Діва Монмартру», помітна учасниця Паризької комуни (1871). На 1881 рік вона була знаменитістю радикальних лівих. Марія та Жюліан, вочевидь, жартували з її театральної постави — звідси й червоний тюльпан, надісланий разом із листом як промовистий натяк. ↩
У вихідному тексті: perspecteur [sic] — те саме вигадане слово, що й у записі за 12 лютого: фахівець з перспективи. ↩