❦
Субота, 15 січня 1881
Вступ на посаду пана Кота, який чергуватиметься з Тоні. Я нічого йому не показала, хоч Жюліан і вказав на мене як на ту особу, про яку говорив йому. — Ось ця панна, — каже він, — зробить оце, — показуючи на велике полотно, якому вчора було так важко увійти.Samedi 15 janvier 1881
— Так, пане, це я автор цього полотна із запобіжним замком.
— Oui, Monsieur, c’est moi qui suis l’auteur de cette toile à cadenas de sûreté.
Жюліан потім прийшов мені сказати, що говорив про мене з Котом як про дуже цікаву ученицю тощо тощо... і що коли я нічого йому не показала, то це зі соромʼязливості. Усе це й ще дещо, щоб подолати мою відразу до порад цього виробника картин для розмальованих гравюр. Витончений жанр, який він обрав, тішить безліч людей; може, він усе ж дасть добрі поради.
Julian est venu me dire ensuite qu’il avait parlé de moi à Cot comme d’une élève très intéressante etc. etc... et que si je ne lui ai rien montré c’est par timidité. Tout ça et autre chose avec pour vaincre ma répugnance à accepter les conseils de ce faiseur de tableaux à mettre en gravures coloriées. Le genre gracieux qu’il a adopté fait le bonheur d’une quantité de gens; peut-être donnera-t-il de bons conseils quand même.
Знаєте, я не в захваті від малярства нашого славетного Тоні, але Тоні — сильна людина, серйозний митець, академік, класик, а уроки таких людей завжди чудові. У малярстві, як і в літературі, спершу вивчіть граматику, а тоді ваша натура скаже вам, чи складати драми, чи пісеньки. Тож якби Тоні вбили, я взяла б Лефевра, Бонна чи навіть Кабанеля... що було б мені прикро. Художники з темпераментом, як Каролюс, Бастьєн-Лепаж, Геннер, мимоволі змушують вас наслідувати їх, а в цій грі, кажуть, переймеш лише хиби тих, кого копіюєш.
Vous savez je ne suis pas folle de la peinture de notre illustre Tony mais Tony est un homme fort, un artiste sérieux, un académicien, un classique et les leçons de ces gens-là sont toujours excellentes. En peinture comme en littérature, apprenez d’abord la grammaire puis votre nature vous dira s’il faut composer des drames ou des chansonnettes. Ainsi, si Tony venait à être assassiné je prendrais Lefèbvre, Bonnat ou même Cabanel... ce qui me serait pénible. Les peintres à tempéraments comme Carolus, Bastien-Lepage, Henner vous forcent involontairement à les imiter, à ce jeu-là on ne prend que les défauts de ceux qu’on copie à ce qu’on dit.
А ще як учителя я не хотіла б живописця окремих постатей; мені треба бачити довкола художника купу історичних картин, це його оточує, залюднює і змушує мене слухати його поради, хоч я часто віддаю перевагу одній постаті перед пʼятьма чи шістьма картинами по тридцять осіб кожна. Але загалом цей Кот має вигляд доброго малого, його дебют мене зворушує. Йому добрих сорок сім років, у нього ні черева, ні волосся, і він досить мило розмовляв у майстерні на 51-му, ми мали його зовсім новеньким, і там він розкутився.
Et puis comme maître je ne voudrais pas d’un peintre de figures isolées, il me faut voir autour du peintre un tas de tableaux d’histoires, cela l’entoure, le peuple et me fait écouter ses avis, bien que je préfère souvent une seule figure à cinq ou six tableaux de trente personnes chacun. Mais en somme ce Cot a l’air bon enfant, son début me touche. Il a bien quarante-sept ans, il n’a ni ventre ni cheveux et il a causé assez gentillement dans l’atelier du 51, nous l’avions en tout neuf et là-bas il s’est dégourdi.
Найнецікавіше обличчя на світі може стати цікавим, якщо його вміло прибрати. Я бачила, як найбанальніші голови натурників ставали чудовими завдяки капелюху, берету чи драпіруванню; усе це щоб скромно сказати вам, що щовечора, повертаючись із майстерні брудна й втомлена, я вмиваюся, одягаю біле вбрання й драпірую на голові мусліновий індійський шарф із мереживом, як старі в Шардена та дівчатка в Ґреза; у мене виходить чарівна голова, якої від мене й не сподівалися б... Сьогодні ввечері шарф, трохи завеликий, задрапірувався по-єгипетськи, і не знаю як моє обличчя стало чудовим; загалом це слово ніби не пасує до мого обличчя, але драпірування зробило чудо. Це мене веселить.
La figure la moins intéressante du monde peut le devenir avec certains arrangements. J’ai vu des têtes de modèles les plus banales devenir superbes grâce à un chapeau, à un béret ou une draperie, tout cela pour vous dire modestement que tous les soirs en rentrant d’atelier sâle et fatiguée je me lave, passe un vêtement blanc et me drape sur la tête un fichu de mousseline de l’Inde à dentelles, comme les vieilles de Chardin et les petites filles de Greuze; cela me fait une tête ravissante dont on ne me croirait pas capable... Ce soir le fichu un peu grand s’est drapé à l’Egyptienne et je ne sais comment ma figure est devenue superbe, en général ce mot semble jurer avec mon visage mais la draperie a fait le miracle. Cela me rend gaie.
Княгиня й Божидар обідають з нами.
La princesse et Bojidar dînent avec nous.
Тепер це вже звичка: сидіти ввечері з непокритою головою мені незручно, і «мої сумні думки» люблять бути прикритими, я почуваюся більше вдома, спокійніше.
C’est une habitude à présenter, rester le soir à tête découverte me gêne et “mes tristes pensées” se plaisent à être abritées, je me crois plus chez moi, plus tranquille.