❦
Пʼятниця, 14 січня 1881
Ось шматок Кассаньяка. Коротко, але безглуздо. Зверніть увагу на другу половину статті, підкреслену мною. Є докази, які не наважуєшся наводити, бо вважаєш, що весь світ мав їх навести до тебе, і саме тому люди приймають деякі кричущі нісенітниці. Проте я не можу втриматися від задоволення сказати: якщо Республіка — така вірна копія режиму, за яким ви плачете, то чому ви кидаєте її на поталу ганьбі? Але, по правді, надто легко взяти гору над логікою Пополя, тож, визнаючи справжню заслугу цього пана, я цілком розумію, що в якісь миті могла від нього божеволіти, але не розумію, як я могла марити про ідеальний союз із ним.Vendredi 14 janvier 1881
У майстерні між Амелі й мною похолодання, хоч я нічого на світі не зробила; вона менш приязна й більше не приймає мого сніданку. Я ненавиджу нещирі ситуації, тож запитала її при всіх і сміючись про причину цього, і вона так само відповіла, що це щоб її не годувала завжди я і щоб мати право казати мені дурниці, якщо їй заманеться. Ми разом посміялися, але ця дівчина фальшива за природою, а до того її пристрасть поглинає все добре, що в ній могло б бути.
A l’atelier, il y a un froid entre Amélie et moi, sans que j’aie fait quoique ce soit au monde, elle est moins amicale et n’accepte plus mon déjeuner. J’ai horreur des situations pas franches aussi lui ai-je demandé devant tout le monde et en riant la raison de ceci et elle me répondit de même que c’était pour ne pas toujours être nourrie par moi et avoir le droit de me dire des sottises si cela lui plaît. Nous en avons ri ensemble mais cette fille est fausse de sa nature et puis sa passion absorbe tout ce qu’elle aurait pu avoir de bons sentiments.
Зрештою, це не весело: я в одному кутку, вона в іншому, ніби змагання. Я щоразу мушу забирати всі свої картони, і попри це! вона має змогу бачити, що я роблю, а я не можу бачити, що робить вона; така топографія місця. А коли я почну картину, як мені вберегтися? Вона лишається в майстерні допізна, коли всі розійшлися, і повертається на вечірній клас, а мене там нема.
En somme ce n’est pas amusant, moi dans un coin elle dans un autre faisant une sorte de concours. Je suis obligée d’emporter chaque fois tous mes cartons, malgré cela ! elle a des facilités pour voir ce que je fais et je ne puis voir ce qu’elle fait elle; telle est la topographie du lieu. Et une fois le tableau commencé comment me garantir ? Elle reste à l’atelier tard après que tout le monde est parti et revient pour le cours du soir et je ne suis pas là.
Ось що я придумала. Повертаю картину до стіни й за допомогою скоб, закріплених у стіні, привʼязую її ланцюгами з секретним замком із кожного боку, гідний простий Бонівар чи якийсь Латюд. Неможливо ні зсунути полотно, ні щось побачити. Грандіозно, але надійно.
Aussi voilà ce que j’ai trouvé. Je tourne le tableau contre le mur et au moyen de pitons fixés dans le mur je l’attache par des chaines avec un cadenas à secret de chaque côté, convenable simple Bonivardt ou Latude quelconque. Impossible de déplacer la toile, ni de rien voir. C’est formidable mais sûr.