Вівторок, 12 жовтня 1880

Учора Чумакови на обіді.
Учора ж я отримала з Полтави таку депешу:
«Усе дворянство в наших особах складає вам вітання з нагоди одностайного обрання вашого батька. П'ємо за ваше здоров'я. — Абаза, Мандерштерн.
Абаза — це той, з ким я познайомилася в Росії, найбільша цяця в Полтаві, як був до того нею в Петербурзі та Одесі.
Мандерштерн — губернський предводитель дворянства, як мій батько — повітовий, полтавський.
Сент-Аман снідає з нами.
Ось моя телеграфна відповідь; ви розумієте [Викреслено: треба бути чемною], треба [Викреслено: не] показати, що справи пана Башкирцева мене не обходять, але водночас треба подякувати цим панам і «нашому доброму полтавському дворянству», треба виявити чемність, бо родинні справи нікого не стосуються, та й до того ж це щось на кшталт... як би це сказати, це майже офіційне, це пишне, і мені, можливо, доведеться висунути в Полтаві свою кандидатуру, коли ми просунемося вперед. Словом, ось воно:
«Потішена ласкавою увагою, я щиро дякую гідним речникам полтавського дворянства, якому зичу тисячі гараздів.» — Марі Башкирцева.
Це гідно, це шляхетно, це депеша великого діяча, та ще й не в телеграфному стилі — без усіх отих повикидуваних прислівників тощо. Словом, доню, шкода мені тебе.
Я дуже уважно перечитую «Поля й Віргінію» й охоче пробачаю трохи бундючні наївності стилю в описах чеснот цих добрих людей. Але я щойно влаштувала собі справжній сеанс рясних сліз!
Ви ж знаєте, коли Поль повертається від сусіда й здалеку питає негритянку Марі: «Де Віргінія?» Марі повертає до нього голову й починає плакати. І я теж. Ні, це нестерпно — щоб ця дитина повернулася й уже її не застала. Тоді він біжить на скелю й бачить корабель, що став уже лише чорною цяткою...
Тут серце аж розривається за нього. І я плачу й плачу! А коли Поль каже псові, що біг попереду: «Біжи, ти її більше ніколи не знайдеш!» — це понад мої сили. А лист Віргінії, де вона надсилає Полеві насіння фіалок. Ні, та найнестерпніша мить — це коли вона вже відпливла, а він з вершини скелі дивиться на чорну цятку на обрії. Бернарден де Сен-П'єр сам не зрозумів, що зробив: це уривок, піднесений у своїй простоті й незрівнянний за силою зворушення.

Примітки

Предводитель дворянства (рос. «предводитель дворянства») — виборний очільник місцевого дворянства в російській адміністративній системі.