Середа, 8 вересня 1880

Я беру уроки в чорношкірої, яка надзвичайно кумедна зі своїм іспансько-французьким суржиком.
Ми малюємо картину разом, моя бібліотека покращала, я поставила бюро до стіни, щоб звільнити книжкові полиці, диван навпроти бюро, біля дивана величезне крісло, у вишивці й блакитному плюші, поставлене так, щоб утворити коло з диваном; між цими двома є нічна тумбочка, мистецьки задрапована індійською шаллю й плюшем старого зеленого кольору, що слугує постаментом для посередньої теракоти, яка, утім, видається граційною в тіні величезної пальми, що простягає віти над кріслом; це чарівний куточок, коли побачиш його, заходячи з вітальні; а з дивана видно бюро, біля бюро — камін, укритий зеленню, мольберт тощо. Біля пальми арфа, а навпроти, біля каміна, чайний столик із блискучим сріблом на темному тлі, тепер це незрівнянно краще. Біля бюро крісло в старовинному стилі, тож коли хтось заходить, мені досить лише трохи повернути це крісло, щоб опинитися перед людьми (двері й бюро на одній стіні) біля педантичного бюро, з книжками на тлі, поміж картин і рослин, і так, що ноги та ступні на видноті, замість бути розрізаною навпіл, як раніше, цим чорним деревом. Над диваном висять дві мандоліни й гітара.
Помістіть посеред цього молоду білу білявку з маленькими тонкими руками з блакитними жилками — і цю високу чорну чортицю, що шкірить зуби й співає.
Несподіваний візит. Ліза Кондарева, що тут на кілька днів із гувернанткою, певно, щоб залагодити якийсь мамин борг. Вона послуговувалася нею для цього чотири роки тому в Ніцці. Їй уже вісімнадцять років.
Пан Жорж приходив до ательє питати пана Жюліана, якому я дала через нього доручення, від'їжджаючи до Біаррицу. Та Амелі добре знала, що я знаю про відсутність Жюліана, зрештою, вона знає всі його брудні історії від служниці в ательє, яка знає їх від Розалі.
Що казати й що робити? Хто ж її обізнає про все, навіть про наші задуми! Про цей бідолашний Біарриц, якого я, можливо, і не побачу, бо моя люба мама не квапиться повертатися. «Якби моя донька написала мені чверть того, що я написала (не зухвальства, а скарги), я б одразу поїхала...»
[Тринадцять рядків закреслено]