П'ятниця, 20 серпня 1880

Позавчора я пишу три сторінки про свободу думки (не плутати з вільнодумством), а сьогодні знаходжу свої домагання в XV листі пані Е. де Жирарден. А я ж гадала, що знайшла щось нове...
Пів на восьму. Пан барон присилає спитати, як я. Ці бідолахи щойно повернулися, виїхали о дев'ятій ранку, поснідали в Бетці — Моро, Пльоткар і панна Девік. А я провела мерзенний день, кашляючи, читаючи, дрімаючи. Води зробили мені голову важкою, дихання утрудненим, та ще й надзвичайні лінощі. Можливо, це тому, що я не ковтаю їхніх жахіть... І мені здається, що я надовго збридила собі їжу; мушу сказати вам, що було в моїй юшці, щоб ви зрозуміли: черви, а за загальним столом усі вони їли таких самих курок, та оскільки вони були смажені й у підливі... Тож уранці я п'ю дві чашки кави з вершками, потім їм полуниці чи хліб із сиропом, а на вечерю шоколад або сардини. Та з мене вже починає бути досить усього цього, ми їдемо завтра.