Середа, 7 липня 1880

Водзінський позує, потім до Палати з матінкою Гавіні й тіткою. Та сама ложа, що й учора. Той самий світ усюди. Дискусія дійшла, але ніхто не блиснув. Проголосували за контрпроєкт Лабіша, що є прихованою амністією.
Кассаньяк промовляв і був доволі безбарвний. Потім пан Мітчелл та інші балакуни взялися пояснювати, чому вони голосуватимуть за амністію. Тьху на все це. Ґамбетта виголосив майже промову про регламент... а втім, я збережу для вас газети.
Я в сірій сукні, дуже гарно. Пані де Байєль вечеряє з нами, і ми гомонимо про засідання і про Пополя, яким повна моя уява... я навіть зараз засну, думаючи про нього.
Ґайяр сказав мені днями одну річ, що мене вразила. Він каже, що сила Ґамбетти в тому, що наразі немає нікого сильнішого за нього, і коли він робить дурниці, немає нікого, хто б цим скористався.