П'ятниця, 25 червня 1880

В Опері, з Гавіні, графом і графинею Мюра, Шодорді, Нерво, де Ґравом, Ріволі тощо... Маркіз Каса-Рієра прийшов зі своїм кавалером, ми побесідували, і він запросив мене його провідати. Знаєте, це прийнято, і пані, і панни їздять його провідувати. Я справила враження на залу, мало переймаючись нашим товариством, уся в позі, розглядувана людьми з Жокей-клубу, неаполітанським королем тощо...
Гавіні, дізнавшись, що я відіслала Соутцо, кажуть, що мені лишається одне-єдине. Поїхати, вийти заміж у Росії за багатого чоловіка й повернутися втішатися життям, замість того, щоб збавляти молодість, мазюкаючи полотна. Французи, яким подавай посаг... Та й Соутцо теж, але він видається мені трохи з мого краю. Чому він не пише? Я щойно випила шампанського, вечеряючи з тіткою, і трохи захмеліла. Чи не здається вам, що червоне вино при свічках бридке — на обід ще сяк-так, а ввечері це жах. Зрештою, я наливаю його менше чверті склянки, а решту доливаю водою; я п'ю багато, іноді п'ять-шість склянок, і якби то було вино, це було б гидко — отож, як я вам кажу, шоста частина вина й п'ять шостих води. А шампанське — то інша річ, але його полюбляєш лише за вечерею вночі.
Чому Соутцо не пише? Де він? Я ліпила з пів на сьому до пів на восьму, це дуже втішно.