Понеділок, 31 травня 1880

Я повертаюся до ательє після чотирьох днів відсутності.
Я ходила провідати Берту (раз на півроку), думаючи про цей міраж Відзнаки... річ неможливу й передусім незаслужену. Гай-гай, якби заглибилися в подробиці, якби спитали, скільки часу хтось працює, що обіцяє тощо, та ex abrupto... Амелі дістане медаль, у Леона Се довгі руки. Та чого це Берта так мною переймається? Тут, поза сумнівом, є якийсь добродій, чию відданість треба випробувати і який обіцяє виконати всі примхи.
Вона ще вчора писала в цій справі.
О справедливосте! Зовсім поряд із моєю картиною висіла жахлива мазанина, жінка в блакитному на жовтому тлі; вона наче приклеєна до паперу. І ось ця потвора тепер розміщена в залі й на лінії очей.