Неділя, 8 лютого 1880

До церкви, потім із мамою до Гавіні, де лише Рандуен і Лас-Каз, та граф де Беарн, який іде перший, і ще чоловік Одетти. Я не думала, що буду в гуморі, але вийшло навпаки. Дуже мила й не ексцентрична. Вийшовши, я підслухала під дверима, як стара Гавіні та Лас-Каз казали, що я одна з найрозумніших жінок, яких лише можна побачити... і так далі, і так далі. Розумієте, якщо я колись розповідаю вам щось добре про себе, то це щоб ви краще зрозуміли, хто я така, щоб ви не думали, ніби я дурепа, що випрошує в неба речі, на які зовсім не заслуговує. Та й цей Щоденник не може дати уявлення про мої розмови, [замазано: не те щоб я] хотіла переконати вас, що я незрівнянна, але ж бо тут я заношу лише дрібні щоденні злигодні, з яких судити не можна... ви розумієте, що я хочу сказати. Я бачила сьогодні Виставку Клубу на вулиці Сент-Арно.
Соутцо приходив грати в карти з тіткою; Жері-батько в Тунісі, нема як вимагати в нього послуги, яку винен мені цей зіпсутий Гавриїл.