Понеділок, 9 лютого 1880

Я ходила дивитися Виставку Мірлітонів із панною де Вільвʼєй об одинадцятій, вийшовши з майстерні на годину раніше. Там є такий гарний Детайль, що я залюбки купила б його, якби мала гроші. А о четвертій я виходжу з майстерні з де Дайлен, ми йдемо їсти тістечка до Ґюена, я зі сміхом відвожу її додому, а потім на Єлисейських Полях у сутінках я побачила Арно верхи, і це так жорстоко нагадало мені про Жюльєтту Ламбер, про все, що я заплакала сама в кареті... І це Ехт. Але чому?! Я йому ніколи нічого не зробила.
Сьогодні ввечері, спускаючись сходами Опери під руку з графом Ж. Мюра, я його побачила; він теж спускався майже переді мною, узяв праворуч, ми — ліворуч, щоб іти до круглої зали, де всі чекають на свої карети. Цей жахливий жид! Я хотіла б зустріти його, щоб побачити його обличчя. Я була в білому тюлі з букетиком свіжої конвалії на ліфі. Пані Гавіні, Діна, Лас-Каз, Мюра з сином, Філіппіні на прізвисько Кікі, Гавіні й Каса-Рієра зі своїм кавалером...
Соутцо приходив у ложу принести цукерок.