❦
Вівторок, 30 грудня 1879
Поль мав їхати, але не поїхав; ми йдемо до «Французького театру». Я вбираюся під «Розбитий глек» Ґреза1, що мені дуже личить попри всі ці муки останніх днів. Гавриїл, обідаючи в місті, приходить дуже пізно й бачить нас лише при виході, дивуючись, що нам удалося дістати ложу у вівторок. А я кажу, що завжди маю все, чого хочу, я вдаю щасливицю, і оскільки я доволі люб'язна з цим високим хлопцем із його республіканською ввічливістю, то гадаю, що він не дуже повірить, ніби я нетямлюся за тим іншим. А втім...
Paul devait partir, mais n'est pas parti; nous allons au théâtre Français. Je m'arrange en cruche cassée de Greuze, ce qui me va bien malgré tous ces tourments des derniers jours. Gabriel dînant en ville vient fort tard et ne nous voit qu'à la sortie s'étonnant que nous ayons pu avoir une loge un mardi. Moi, je dis que j'ai toujours tout ce que je veux, je pose pour la femme heureuse et comme je suis assez aimable avec ce grand garçon à la politesse républicaine, je pense qu'il ne me croira pas trop folle de l'autre. Du reste...
Примітки
«Розбитий глек» (1771) — славнозвісна картина Жана-Батіста Ґреза із зображенням дівчини з оманливо невинним виглядом. ↩