❦
Четвер, 11 грудня 1879
Ми їдемо кататися на санях із пані Ґавіні, і вона повідомляє нам, що Мультедо одружується.Jeudi 11 décembre 1879
Після першої хвилини здивування я цьому рада... Він добрий хлопець і бере молоду й гарну дівчину з доброї родини, досить заможну, 300 000 франків посагу. А крім того, це позбавить мене сцен. Я кілька разів мало не посварилася з Ґавіні, які хотіли, щоб я за нього вийшла, а коли я відмовляла, вони все одно вважали, що це тому, що я маю щось проти нього. Марно я присягалася, що нічого не маю, а просто він мені не подобається. Дійшло до того, що пані Ґавіні кілька разів казала це самому Мультедові. Щоразу, як він заговорював про нас, вона казала йому мовчати, що я його ненавиджу і що з цим покінчено. Ще минулої суботи він спитав мене, чи я справді його ненавиджу, і тоді я відверто пояснила йому, що всі ті думки, які собі вигадала пані Ґавіні, спричинила лише моя байдужість, що я нічого проти нього не маю і що коли я в нього не закохана, то це ще не причина вважати, ніби я його ненавиджу.
Après le premier moment de surprise j’en suis contente... C’est un bon garçon et il épouse une jeune et jolie personne de bonne famille et assez riche, 300.000 francs de dot. Et puis cela m’évitera les scènes. J’ai failli plusieurs fois me quereller avec les Gavini qui voulaient que je l’épouse et comme je refusai ils voulaient toujours que ce soit parce que j’avais quelque chose contre lui. J’avais beau jurer que je n’avais rien mais que simplement il ne me plaisait pas. C’est à ce point que Mme Gavini l’a dit plusieurs fois à Multedo. Chaque fois qu’il parlait de nous elle lui disait de se taire, que je le détestais et que c’était bien fini. Samedi dernier encore il m’a demandé si je le détestais vraiment alors je lui ai franchement expliqué que mon indifférence seule était cause des idées que c’était forgées Mme Gavini, que je n’avais rien contre lui et que si je n’étais pas amoureuse de lui ce n’était pas une raison pour croire que je le haïssais.
Отже, ми повертаємося з прогулянки, заїхавши до Рандуенів, де лишаємо пані Ґавіні, і застаємо вдома моїх матерів і Божидара, яким повідомляємо новину. Тут мої матері здивовані й ображені: вони думали, що Мультедо помре від кохання до мене, і мама починає стогнати, що хотіла б бути на місці пані де Латтена (так звуть майбутню тещу), бо тоді вона принаймні була б певна і вмерла б спокійно. Я, розумієте, лагідно попросила її не повторювати таких речей, бо хоч усі й знають, що це я відмовила цьому панові, та, почувши, як мати таке говорить, усі скажуть, що нами знехтували. Особливо про мене таке легко скажуть, мені так не щастить; адже казали ж, що Жанвʼє де ла Мотт не захотів мене, коли я сердито відмовила йому ще до того, як нас познайомили.
Donc nous rentrons de promenade après avoir passé chez les Randouin où nous laissons Mme Gavini et nous trouvons à la maison mes mères et Bojidar auxquels nous apprenons la nouvelle. Alors mes mères sont surprises et vexées, elles ont cru que Multedo allait mourir d’amour pour moi et maman commence à gémir qu’elle voudrait bien être à la place de Mme de Lattena (c’est le nom de la future belle-mère) qu’elle serait sûre au moins et mourrait tranquille. Moi, vous comprenez, je l’ai priée doucement de ne pas répéter de telles choses parce que bien que tout le monde sache que c’est moi qui ai refusé ce monsieur, en entendant la mère tenir ce langage tout le monde dira que nous sommes abandonnées. Surtout de moi cela se dira facilement, j’ai tant de guignon; On a bien dit que Janvier de la Motte n’avait pas voulu de moi quand je l’avais refusé avec colère avant qu’il me fût présenté.
Як ви гадаєте, що відповіла моя мати? Вона відповіла, що це її не обходить і що вона повторить при всіх те, що щойно сказала, що... і тут — сварка, воскресіння всіх давніх образ і клятва честю, що це я сама себе компрометую й гублю, і що всі знають, що мені на неї начхати, що вона може казати, що хоче, і що вона при всіх говоритиме про свої жалі й ревнощі тощо, тощо.
Que croyez-vous que ma mère a répondu ? Elle a répondu que cela ne la regardait pas et qu’elle répéterait devant tout le monde ce qu’elle venait de dire que... et là-dessus une querelle, la résurrection de tous les anciens griefs, et serment sur l’honneur que c’est moi que me compromet et me perds et que tout le monde sait que je me fiche d’elle, qu’elle peut dire ce qu’elle veut et qu’elle dira devant tout le monde ses regrets et ses jalousies etc. etc.
А я, присягаюся вам, лише доводила в дуже стриманих виразах, що такі речі компрометують нас і принижують мене.
Et moi je vous le jure je ne faisais que démontrer en termes très modérés, que de pareilles choses nous compromettaient et m’humiliaient.
Та де там! Вони божевільні й радше наплетуть сам чорт знає чого, ніж визнають, що я маю рацію, коли ми в родинному колі, нікого немає й можна домовитися. А на людях — удавана покірність, через яку кажуть, що я верховоджу в усьому домі. Словом, божевільні... А я все кидаю.
Mais allez-donc ! Elles sont folles et elles diront plutôt tout le diable que de convenir que j’ai raison quand nous sommes en famille et qu’il n’y a personne et qu’on peut se concerter. Et devant le monde une servilité affectée qui fait dire que je mène toute la maison. Enfin, des folles... Moi, je lâche tout.
Кидаю й Арно, якому до мене байдуже.
Je lâche Arnaud qui ne s’occupe pas de moi.
Вечір закінчується фарсом: ці дами, Принцеса, Божидар, Алексіс і Блан ідуть до «Варʼєте», а ми — Діна, де Тулуз і я — дістаємо з шафи вечерю з шампанським, а повечерявши, накриваємо на чотири персони, щоб подумали, ніби були гості, і я наливаю води з білим вином у спорожнілу пляшку з-під шампанського й старанно її закорковую; той самий трюк із фуа-гра, яке я знову заліплюю. Вони всі повернуться вечеряти. Смачного.
La soirée finit en farce, ces dames, la Princesse, Bojidar, Alexis et Blanc s’en vont aux Variétés et nous, Dina, de Toulouse et moi tirons un souper au champagne de l’armoire et après avoir soupé, nous arrangeons quatre couverts pour qu’on pense qu’il y a eu du monde et je verse de l’eau au vin blanc dans la bouteille de champagne vidée que je bouche soigneusement; même truc pour le foie gras que je recolle. Ils reviendront tous souper. Bon appétit.