❦
Субота, 15 листопада 1879
Samedi, 15 novembre 1879
Мій живопис іде набагато краще. О третій я їду до Тоні і, шукаючи його адресу в пана Буланже (художника), випадково проходжу повз будинок № 10-bis на вулиці Булонь, бо Буланже мешкає в № 6-bis. Тоні справді дуже добрий, він сказав мені небагато більше, ніж нещодавно, але з доповненнями, а потім показав мені свою майстерню й запевнив, що він до моїх послуг у всьому, чого я тільки забажаю, з воістину чарівною любʼязністю, дуже схвалюючи винайм майстерні. Він навіть обіцяє приїхати поглянути щодо облаштування, освітлення тощо. Коли він приходить до майстерні, то не каже ні «добридень», ні «прощавайте», тож мені аж сміятися закортіло, коли він зніс полотна, які дає мені копіювати, аж до мого екіпажа, скидаючи капелюха.
Ma peinture va beaucoup mieux. A trois heures je vais chez Tony et tout en cherchant son adresse chez M. Boulanger (le peintre) il m’arrive de passer devant le 10 bis de la rue de Boulogne, Boulanger étant au 6 bis. Tony est vraiment très bon, il ne m’a pas dit grand chose de plus que l’autre jour, mais avec des amplifications et puis il m’a fait les honneurs de son atelier et s’est mis à ma disposition pour tout ce que je voudrais avec une bonne grâce vraiment charmante et approuvant fort la location de l’atelier. Il promet même de venir voir pour les arrangements, l’éclairage etc. Quand il arrive à l’atelier il ne dit ni bonjour ni adieu, aussi ai-je eu envie de rire lorsqu’il m’a descendu les toiles qu’il me donne à copier jusqu’à ma voiture en tirant son chapeau.
Я пишу, маючи перед очима свою останню картину... це перша, що викликає в мене певне зворушення. Вона ще доволі слабка, але в ній уже є щось, що співає...
J’écris avec ma dernière peinture devant les yeux... c’est la première qui me cause une certaine émotion. C’est encore bien faible mais il y a déjà quelque chose qui y chante...
Цього вечора обід. Пан і пані Ґавіні, пан де Морган, граф Шодорді, пан Жері, Принцеса та два її сини. Божидар щойно склав іспит на бакалавра. Обід дуже веселий, як і вечір, на який приходить Берта з чоловіком. А я даю старим за собою упадати, кокетую, говорю про Еміля де Жирардена, про політику, втираюся в довіру, інтригую... Ґавіні й Жері допомагають мені зрозуміти багато чого в «Ежені Ругоні» Золя. Жінка, якій нема чого втрачати, — могутнє створіння, і зі зрілими чоловіками можна багато чого зробити... От, якби я захотіла і якби ці двоє старих були поважнішими, я могла б дуже легко обкрутити їх круг пальця... Але... в тім-то й річ, це було б марно, та й ризикувала б я надто багато.
Ce soir dîner. M. et Mme Gavini, M. de Morgan, le comte Chaudordy, M. Géry, la Princesse et ses deux fils. Bojidar vient d’être reçu bachelier. Le dîner est très gai, la soirée aussi pendant laquelle arrivent M. et Mme Berthe. Moi je me fais faire la cour par les vieux, je coquette, je parle d’Emile de Girardin, de politique, je m’insinue, j’intrigue... Gavini et Géry me font comprendre bien des choses d’ »Eugène Rougon » de Zola. Une femme qui n’a rien à perdre est une créature puissante et on peut faire bien des choses avec des hommes mûrs... Tenez, si je voulais et si ces deux vieux étaient plus importants je pourrais les entortiller très facilement... Mais... voilà, cela serait inutile et puis j’y risquerais trop.
Молодий Ґабріель не прийшов, посилаючись на свій іспит на секретаря посольства, але його батько й стара Ґавіні безцеремонно розкривають, що в нього щось на шиї, що довелося розрізати. Дурна хвороба, словом, я знаю назву, але не можу ні вимовити, ні написати цих заяложених і відразливих слів, які всі повсюди кажуть.
Le jeune Gabriel n’est pas venu en alléguant son concours de secrétaire d’ambassade mais son père et la mère Gavini dévoilent brutalement qu’il a quelque chose au cou qu’on a été obligé de couper. Une maladie bête enfin, je sais le nom, mais je ne puis ni dire ni écrire de ces choses courantes et repoussantes que tout le monde dit partout.
Я захоплююся Золя, але є речі, які всі кажуть і які я не можу зважитися сказати, ні навіть написати, проте, щоб ви не думали, ніби це якісь страхіття, я скажу вам, що найсильніше з них — це слово проносне.
J’admire Zola mais il y a des choses que tout le monde dit et que je ne puis me décider à dire, ni même à écrire, pourtant pour que vous ne pensiez pas que ce sont des horreurs je vous dirai que la plus forte est le mot purger.
Мені прикро ставити тут таке слово, я не вагаюся сказати ні наброд, ні інших речей такого штибу, але оці маленькі невинні гидоти мені бридкі.
Je suis fâchée de placer un tel mot ici, je n’hésite à dire ni canaille, ni d’autres choses de ce genre, mais quand à ces petites saletés innocentes elles me dégoûtent.
Сердешний Ґабріель, який негідний відступ про нього.
Pauvre Gabriel, quelle indigne digression à son sujet.
Торік Мультедо мав те саме й прийшов із маленьким квадратиком англійського пластиру на потилиці розповісти мамі, що йому це розрізали вранці і що він бачив, як тече його кров, а оскільки мама нічого не казала, він самовдоволено додав, що то кров «червона, яскрава, багата, могутня». Певно, щоб схилити її довірити йому щастя своєї доньки.
L’année passée Multedo a eu la même chose et il est venue avec un petit carré de papier anglais sur la nuque raconter à maman qu’on lui avait coupé ça le matin et qu’il a vu couler son sang et comme maman ne disait rien il ajouta avec fatuité que c’était un sang « rouge, éclatant, riche, puissant ». Sans doute pour la décider à lui confier le bonheur de sa fille.
Яка жахлива гидота! а я підслуховувала під дверима.
Quelle abominable horreur ! moi j’écoutais à la porte.
Шодорді засидівся допізна, розповідаючи історії про пана Тьєра і Горчакова.
Chaudordy est resté très tard à raconter des histoires sur M. Thiers et Gortchakoff.