❦
Пʼятниця, 31 жовтня 1879
Vendredi, 31 octobre 1879
Ми повертаємося з Опери, я в доброму гуморі, ми розважилися, ми були дуже шикарні. Пані Ґавіні, Берта, Діна, я, Джонстон, Ґавіні, барон де Нерво, Мультедо, Жері-батько й Жері-син, маркіз де Каса-Рієра та його секретар.
Nous revenons de l’Opéra, je suis de bonne humeur, nous nous sommes amusés, nous étions très chic. Mme Gavini, Berthe, Dina, moi, Johnstone, Gavini, baron de Nervo, Multedo, Géry père et fils, le marquis de Casa-Riera et son secrétaire.
Маркіз сліпий, але ось уже вдруге я говорю з ним, він упізнає мій голос, я жертвую собою й складаю йому товариство протягом двадцяти хвилин. Музики ми не чули, говорили весь час, а що всі були дуже жваві, то й розповідати нема чого особливого.
Le marquis est aveugle mais voilà la seconde fois que je lui parle, il reconnaît ma voix, je me dévoue et lui tiens compagnie pendant vingt minutes. Nous n’avons pas entendu de musique, on a causé tout le temps et comme on était très entrain il n’y a rien de spécial à raconter.
Молодший Жері — чарівний хлопець, аташе в Брюсселі, зовсім не дурний і милий, високий темноволосий, на кшталт Жозефа, якого він добре знає.
Le fils Géry est un charmant garçon, attaché à Bruxelles, pas bête du tout et sympathique, grand brun dans le genre Joseph qu’il connaît beaucoup.
Ми справили шалене враження, кажу «ми», бо Берта прийшла лише згодом. Пані Ґавіні нетямилася з радості, бачачи, як на мене задивляються. А я ввійшла з високо піднятою головою, наче я королева Парижа, такий вигляд із дрібкою дитячості мене вельми прикрашає.
Nous avons fait un effet bœuf, je dis nous parce que Berthe n’est arrivée qu’après. Mme Gavini ne se sentait pas de joie de voir qu’on me lorgnait. Moi, je suis arrivée la tête haute comme si j’étais la reine de Paris, cet air-là avec une pointe d’enfantillage m’embellit beaucoup.
Кассаньяк вродливий і добрий, а за дружину має стерво. Не обурюйтеся! Справжнісіньке стерво. Зрештою... я майже рада, що так сталося; ким би я стала без Малого Принца? А втім, ні, я б штовхала його до Жерома, і все могло б улаштуватися якнайкраще, його дружина така дурна! Блан знову це сказав сьогодні ввечері.
Cassagnac est beau et bon et il a une rosse pour femme. Ne soyez pas scandalisés ! C’est une vraie rosse. Enfin... je suis presque contente que cela soit ainsi; que serais-je devenue sans le Petit Prince ? Au fait non, je le pousserais vers Jérôme et on aurait pu s’arranger à ravir, sa femme est si bête ! Blanc l’a encore dit ce soir.