Понеділок, 20 жовтня 1879

Учора в нас обідали Берта з чоловіком, пан де Морган, Божидар і Милорадович. Останній розповів мамі про прикрощі, яких йому завдали в Гавронцях, шляхетний Паша й Мічка Еристов. Ох! негідники! На щастя, мене це анітрохи не зачіпало! Та ще й мій любий батечко! Цього вечора я майже не говорила з ним, але маневрувала так, щоб здаватися геть світською жінкою і люб'язною з усіма. Це, гадаю, найбільше зворушує цього маленького бовдура.
У нього напевно 300 000 франків ренти і блискуче становище, родинні зв'язки й дуже шикарні партії, і всупереч собі я б залюбки його завоювала... О! не ворухнувши заради цього й пальцем, наприклад, і... словом, я й досі тієї самої думки: гадаю, що прийняла б його... можливо, і гадаю, що це зробило б мене нещасною.
Зрештою, Господь Бог, певно, береже мені чарівну несподіванку за всі мої муки.