❦
Неділя, 19 жовтня 1879
Dimanche, 19 octobre 1879
Я вибрала кілька малюнків і поїхала з Амандою до Сен-Марсо, з яким ні я, ні вона не знайомі. Я вдяглася скромно, але з шиком. Мені було лячно, але там є пудель, який ще першого разу, коли ми туди приходили, страшенно до мене ластився.
J’ai choisi quelques dessins et je suis allée avec Amanda chez Saint-Marceaux que nous ne connaissons ni l’une ni l’autre. Je me suis mise modestement mais avec chic. J’avais peur mais il y a là un caniche qui m’a fait déjà mille grâces la première fois que nous y sommes allées.
Сен-Марсо низенький, темноволосий, із чорною бородою, лисим черепом, матовим, блідим обличчям. Йому лише тридцять два роки.
Saint-Marceaux est petit, brun, une barbe noire, un crâne chauve, un teint mat, pâle. Il n’a que trente-deux ans.
Тоді я викладаю йому свою побрехеньку: я проїздом у Парижі, маю брата, який малює вже два роки, рік він малював олівцем, потім почав малювати фарбами, а з живописом не дуже ладиться, тож я подумала тощо, тощо; словом, він питає, чи маю я при собі малюнки, я приношу їх з екіпажа, і вони здаються йому дуже, дуже, дуже добрими, портрет сангіною — «приголомшливий». Але, каже він, чи не ви це малювали? Знаєте, часом приходять і кажуть так, щоб дізнатися правду!
Alors je lui fais ma petite histoire, je suis de passage à Paris, j’ai un frère qui dessine depuis deux ans, il a dessiné pendant un an, puis il a commencé à peindre et la peinture ne va pas très bien, alors j’ai pensé etc. etc. bref il me demande si j’ai des dessins sur moi, je les lui apporte de la voiture et il les trouve très, très, très bien, [Mots noircis; le portrait] à la sanguine « est épatant ». Mais, dit-il, ce n’est pas vous qui les avez dessinés ? Vous savez quelquefois on vient et on dit cela pour savoir la vérité !
— О ні, ні, добродію, я розписую віяла й одне відіслала на Салон, та його відхилили. Але хіба ці малюнки схожі на жіночі?
- Oh ! non, non Monsieur, je fais l’éventail et j’en ai envoyé un au salon qui a été refusé. Mais est-ce que ces dessins ont l’air féminin.
— Та зовсім ні, навпаки! А йому хтось давав поради?
- Mais pas du tout, au contraire ! Et il a eu des conseils ?
— Так, добродію, від одного іноземного митця.
- Oui monsieur d’un artiste étranger.
— А скільки років цьому хлопцеві?
- Et que âge a-t-il ce garçon ?
— Вісімнадцять.
- Dix-huit ans.
— Хай йому грець! Я був би щасливий, якби зробив таке у вісімнадцять! Це дуже добре, але... це навіть дивовижно як на такий короткий час... Оця постать у цілому приголомшлива... Але як же... мені здається, що тут уже є певна вправність. Та з тим, що тут є, можна зробити багато, бо, зрештою, тут є побудова, це правильно, це добре. Це малювали в Школі красних мистецтв?
- Mâtin ! J’aurais été bienheureux si j’avais fait cela à dix-huit ans ! C’est très bien, mais... c’est même étonnant pour si peu de temps... Cet ensemble-là est épatant... Mais comment... il me semble que là-dedans il y a déjà une certaine habileté. Mais avec ce qu’il y a là on peut faire beaucoup car enfin c’est construit, c’est juste, c’est bien. Est-ce que c’est dessiné à l’Ecole des beaux arts ?
Так, це радше малюнки скульптора, ніж живописця, гм... У цьому є шик, цей рух дуже гарний... Голови гірші за загальні постаті.
Oui, ce sont plutôt les dessins d’un sculpteur que d’un peintre, hum... Ça a de l’allure, ce mouvement est très joli... Les têtes sont moins bien que les ensembles.
Він розповідає, що скульптура — невдячне мистецтво тощо, тощо, усе те, що кажуть про скульптуру, і що коли він приїхав до Парижа, то пішов до пана Жуффруа, який спитав його, чи має він із чого жити? Сяк-так, відповів він. Тоді ставайте скульптором, але якщо розраховуєте жити з цього, робіть щось інше.
Il raconte que la sculpture est un art ingrat etc. etc. tout ce que l’on dit de la sculpture et que lorsqu’il est venu à Paris, il est allé chez M. Jouffroy qui lui a demandé s’il avait de quoi vivre ? A peu près, a t-il répondu. Alors devenez sculpteur mais si vous comptez là-dessus pour vivre faites autre chose.
Словом, коли він наговорив мені багато гарних речей, я сказала йому: «це я». Він дуже любʼязний, дуже милий, він пояснив мені, як починати, і пообіцяв прийти давати мені поради. Я вже не памʼятаю всього, але я дуже задоволена.
Enfin lorsqu’il m’eût dit bien de belles choses je lui dis que : « c’est moi ». Il est très aimable, très gentil, il m’a dit comment commencer et m’a promis de venir me donner des conseils. Je ne sais plus tout mais je suis très contente.
А проте мені здається, що він не думає того, що каже, що це навмисне... я йому це сказала, а він відповів, що це неправдоподібно, бо він мене не знає й не відає, звідки я.
Pourtant il me semble qu’il ne pense pas ce qu’il dit, que c’est exprès... je le lui ai dit et il m’a répondu que ce n’est pas vraisemblable puisqu’il ne me connaît pas et ne sait pas d’où je viens.