Субота, 18 жовтня 1879

Моя «голова» краща за останні, що я малювала. Це дає мені трохи перевести дух.
Тітка склала заповіт на мою користь. Нещодавнє пророцтво ворожки, а потім неймовірні сни змусили мене подумати про те, що сталося б, якби вона померла без заповіту. Панове Жорж і Олександр тощо, тощо успадкували б. Це було б уже занадто... Після ворожки я пішла до мами, де була вся родина, і сказала їм напівсерйозно, напівсміючись, що мені напророчили, ніби я втрачу багатьох людей: «досить було б одній із вас померти, лишень подумайте! І бачити, як успадковують ці чудовиська! Ну, не мама, бо після неї спадкують її діти, Поль і я, а от тітка».
Знову ці нудні суботи! Ґолдсміди, Берта, Чумакови, пан де Тарент! Ото вже бовдур.
Розалі розбила моє дзеркало, а мені снилися перли...