❦
Неділя, 28 вересня 1879
Візит Божидара та його батька. Гехт приходив у пʼятницю, не знаю, що з ним тепер.Dimanche 28 septembre 1879
У Лісі, а потім нам випало щастя спускатися Єлисейськими Полями в супроводі Жозефа, що їхав то позаду, то попереду нас в екіпажі з жовтими колесами, з Кокленом із Французького театру та ще якимось там типом. Він, певно ж, робив це не навмисне, але врешті ми милувалися одне одним: я відводила очі, щоб він на мене дивився, а потім він відводив свої, щоб і я, певно, на нього дивилася... Потім наші погляди зустрічалися... як у романах!... Тьху! Божидар, якого пан де Тулуз прозвав Коридором, обідає з нами, і ми верземо дурниці про Жозефа. Але мені треба вигадати, чим відвернути увагу, бо моя мила родина починає надто цим перейматися.
Au Bois et puis nous avons le bonheur de descendre les Champs-Elysées escortées, suivies ou précédées de Joseph qui était dans une voiture à roues jaunes avec Coquelin de la Comédie Française et un autre pékin quelconque. Il ne le faisait bien sûr pas exprès mais enfin nous nous sommes admirés mutuellement, je détournais les yeux pour qu’il me regarde et puis il détournait les siens pour que je le regarde aussi sans doute... Puis nos regards se rencontraient... comme dans les romans !... Zut. Bojidar, que M. de Toulouse a surnommé Corridor, dîne avec nous et nous débitons des insanités sur Joseph. Mais il faut que j’invente un dérivatif car ma douce famille commence à s’en occuper de trop.
Окрім мільйонів і постави, він симпатичний хлопець, хоч і не те щоб гарний на обличчя. У нього доволі великий ніс і доволі диявольські вуса, попри молодість.
A part ses millions et sa tournure, c’est un garçon sympathique sans être précisément beau de visage. Il a un nez assez grand et des moustaches assez diaboliques malgré sa jeunesse.
Борода обрамлює обличчя, тягнучись краєм щелепи, як у зовсім молодих людей, і сходиться на підборідді двома пучками, які, далебі, на вигляд дуже пекельні. На півдорозі я зняла фіалки, що були в мене на корсажі. Які ж безглузді ці великі дитячі витівки, надто в мене.
La barbe entoure le visage en suivant le bord de la mâchoire comme chez les très jeunes gens et vient former sur le menton deux touffes qui ont ma foi, l’air très infernal. A moitié chemin j’ai enlevé les violettes qui étaient à mon corsage. C’est si bête ces grands enfantillages surtout chez moi.
Мені дуже хотілося б жити щасливо, але якщо так триватиме й далі, то краще вже померти.
Je voudrais bien vivre heureuse mais si cela dure comme cela autant vaut mourir.