Субота, 13 вересня 1879

Обід у Гехта! Пан і пані Дюбай, яка, сказати б, була за господиню, у дівоцтві Мартінес, така собі креолка від пані де Лессепс. Гехт улаштував цей шлюб; Дюбай — син мера й приятель тощо, тощо. Потім барон де Беєнс, Арен, секретар пана Лепера, інакше званого батечком Люлькою, міністра внутрішніх справ, да Коста, Алексіс. І ми. Усе це відбувається на вулиці Шато-д'О, на другому поверсі, у невеличкій доволі мистецькій квартирі з прегарними картинами — Руссо, Коро, Труайони, Делакруа і навіть Рафаель.
Я грала в реакціонерку з послом, а Гехт казав мені цілком аристократичні люб'язності.
Він приймає гостей невимушено й, схоже, до цього звик. Напередодні ми обмінялися ось такими депешами, що дало привід до кількох жартів між нами.
Я йому:
Дядько не приїде, щоб увести весняний елемент, запрошу сербського тирана, за браком ближчої зорі демократичного сонця.
Маріанна. Він мені:
Сербське запрошення осяйне, як сузір'я над Віль-д'Авре, благословляю вас... Привіт і братерство.
Жозеф.
Цей єврей, що підписується Жозефом! Жозеф, у якого найгарніший стан на світі!
Який етюд із цього вийшов би. Гехт обіцяв мені Жюльєтту Ламбер, але вона збирається видавати журнал, вона по вуха в усіх цих паперах...
— А чи не по вуха ви в її?..
На що він відповів мені дві години по тому, коли я показала йому одну картину:
— Мане? — спитала я.
— Так, Мане, текел, перес.

Примітки

Гра слів: прізвище художника Мане (Manet) збігається з першим словом біблійного напису «Мене, текел, перес» (Книга Даниїла, 5:25–28) — пророцтва про загибель Валтасарового царства, «написаного на стіні».